Популярні країни для відпочинку
А чи була відпустка?!
А чи була відпустка?!
Ми - я, мій чоловік і син, давно мріяли побувати в Єгипті. Напевно, ще зі шкільних днів. Подання про древню цивілізацію заважали адекватному сприйняттю сучасності. Хотілося в Єгипет - і всі! На цю відпустку минулого й інші варіанти, але ми всі їх відмели. Хотілося побудувати свій відпочинок так, щоб було всі добре: і купуватися, і з'їздити на екскурсії, і просто повалятися на пляжі. А ще - відсвяткувати мій день народження (він, як звичайно, доводиться на 6 листопада) у шортах і майках, холодним з пивом і заходом моря! Ми запланували (разом з Турфирмой Аит у Санкт-Петербурзі): 2 дорослих+дитина 9 років. 1.11.03 - виліт зі Спб у Хургаду, відпочинок в Иберотеле Арабелле 4+ ALL, з 5.11 - 8.11 круїз на Роял Редженси 5* делюкс із Асуана в Луксор, з 8.11 до 15.11 - та ж Арабелла.
Збори були недовгими. Очікування - болісним. У Санкт-Петербурзі наступала дощова осінь, безнадійно псувалася погода, а нас чекав, об чудо!, жаркий листопад! Холодним морозним днем 1 листопада ми сіли в літак, а зійшли з літака в теплу південну ніч. Але чудеса нас чекали зовсім не там, де б нам хотілося... Ми пройшли паспортний і митний контроль, нас зустрів представник Азур Тривел відразу повідомив, що круїз переноситься... на завтра на 4 ранки!
Дорога в готель, поселення й пізню вечерю зайняли в нас весь вільний час... Єдине, що ми встигли, так це здати зимовий одяг у камеру схову готелю, одержати сухий пайок і ... в 4 ранки 02.11.03 ми довідалися, що круїз буде з Луксора в Асуан. В автобус ми так і «уперлися» з валізами, тому що розпакувати їх було ніколи.
Весь автобус дружно заснув, а коли прокинувся, гід Рауф без пояснень видав нам "нову" програму круїзу, у якій нас уразили дві речі: примусовий збір чайових (50 фунтів з дорослого, 25 - з дитини), і ... скасування катання на фелюгах, оплаченого при покупці тура. Виникло почуття легкого невдоволення, але от уже й Луксор!
У Луксоре нам так і не дали розпакувати валізи, возили по Луксору до обіду без капелюхів. До обіду ми повинні були оглянути східний берег Нила - беріг живих. Велич Карнаксого храму, монументальність його колон, а так само сонце в зеніті народжувало почуття безпорадності й відчуття недосконалості сучасного миру. Гід по Луксору, Ахмед, археолог, розповідав захоплююче. На самому початку він видав нам листки із зображенням ієрогліфів. (Дитина мій подумав: «це щоб розуміти зображення на колонах». Немає! «Щоб замовити собі картуші!!!») Ахмед-Археолог дорікнув нас, що ми слухаємо равнодушно, і особи в нас втомлені... Хтось узявся пояснювати, що практично не спав. Але розмова не вийшла. Спочатку, коли нас завезли на корабель пообідати, речі вносити не дозволили. Отут народ по-справжньому заволав, і нам дали мінут 20 на заселення. Обід був відмінний, шведський стіл, напої - платно. Корабель - чудовий плавучий палац, весь блискав мармуром і золотом. Але в каюті ми не виявляли третього ліжка, (хоча у ваучері чітко було позначене кількість людей, а при бронюванні обіцяли спеціальну сімейну каюту). Ми пояснили це на Reception і виїхали на екскурсію на інший берег Нила - на західний берег мертвих.
Спочатку нас повезли на катері із дбайливо натягнутим тентом, потім - на автобусі, а до самого храму цариці Хатшепсут - на смішному паровозику з вагончиками. Дитина мій познайомився з охоронцем. Виявився - знавець стародавностей. Дуже доброзичливо посміхаючись, закинувши на плече «Калашникова», він провів дитину у внутрішні приміщення, розповів, які де кімнати. Я випливала поруч, готова перевести ... але мій син сказав, що все розуміє. Ми сфотографувалися на пам'ять, подякували за розповідь і запропонували портрет президента США на м'ятому зеленому папірці. Прийняв, але з легкою зніяковілістю. Ще нас возили до колосам Мемнона й у Доліну царів.
Повернувшись на корабель, ми одержали запрошення на капітанський 5 O'clock. З видом на захід! На верхній палубі! Це було восхительно.
Попивши чаю й спустившись у каюту, ми виявили там деякі зміни на краще: нам принесли лежак з верхньої палуба із пляжним матрацом, присунули його впритул до нас, відстані від стін не було зовсім. Так ми й спали втрьох, «заниривая» з торця. Але це ще не всі незручності: у нашої «сімейній» каюті не було фена, зі стелі стирчали заізольовані проведення від нього.
Наступного дня 03.11.03 графік екскурсій був нестабільним: Рауф натякнув, що проходження шлюзів в есне створює деяку незручність. Але це лише на перший погляд. Було так красиво й цікаво, що всі екскурсанти, що розвалилися було в басейну, повскакивали з лежанок і ... насолоджувалися. Насолоджувалися: природою, погодою, видом черги із круїзних кораблів! Шлюз успішно пройдений і ми - в едфу. Там нас повезли в Храм Гора (Хороса) Сокола на старих-престарих розбитих "кабріолетах". В одного з них таки лопнула шина й візок завалився набік. Величезний, добре збережений, він нам дуже сподобався. Там не полінувалися встановити копію похоронного човна. Рауф порадив дати групі ім'я, щоб йому було простіше нас збирати. Так ми всі стали Хабиби. Назад нас чекали ті ж візки. «Паркинг» неприємно вразив брудом, смородом і жебраками. Нас вистачали за руки самодіяльні візники. Але ми шукали «свого». Мене охопило почуття глибокого жаху, коли я відстала від чоловіка й сина на 5 метрів, а мене оточили дикі особи... Але от він, наш візник. Він був так милий, що заслужив довіру мого чоловіка. Довіра була виражена в еквіваленті (тому ж зеленому папірцю, але вже з іншим портретом). А ще до відплиття ми встигли в крамницю, де придбали галабею (білий балахон з білою же жилеткою з гарною синьою тасьмою). Обрядили сина й ... він став сьогоденням хабибиком! Платиновий блондин із блакитними очами на тлі заходу, Нила й пятичасового сподіваючись. Екзотика!
Поперед нас чекав Кому-Омбо. Храм крокодила й сокола. Він більше враження робить у нічний час, коли якимось таємничим образом раптом виникає в таємничій світловій плямі. Удень він якось не так торжественен. А от мумії крокодилів - збереглися!
Ніл стає усе ширше й гарніше. З'являються фелюги - арабські човни з білими косими вітрилами. Вони пливуть парами, а нам здається, що це білі метелики сковзають над водою!
04.11.06 ми прибутку в Асуан. Пекуче! Нас відвезли на Асуанську платину, до пам'ятника Радянсько-Єгипетської дружби, на озеро Насер. Справжня Африка! Ми побували в древніх каменоломнях, де подивилися на незакінчений обеліск. («Недороблений» - як сказав син). Дуже пекуче. І кривдно, що на фелюгах так і не покатали! Увечері нам запропонували додаткові екскурсії за додаткову плату. Ми вибрали світлове шоу в храмі Филе. Сподобалося.
На завтра нас чекав дорогу назад у Хургаду. Нам дуже сподобався круїз, але самого головного - моря - ми адже ще не бачили! З корабля нас «винесли» в 13.00. Обід уже не був включений, і нам запропонували за нього доплатити. Це було мудро, тому що дорога назад була довга й болісний...
Верталися ми з Асуана на такому старому автобусі-мерседесі, що він напевно був забутий німцями при відступі в другий світовий. Забито він був повністю, крісла не розкладалися, поспати не вдалося. Кондиціонер - не працював. Т. е., він дзижчав, але заправлений не був і було дуже задушливо. Водій - засипав за кермом, ми відставали від колони, неслися, знову відставали, вилітали на встречку... Дітям не давали пити, щоб вони не просилися в туалет. Нас випустили 2 рази, але колона йшла, і не все потрапили в туалет. Народ вимагав перемінити водія, але це виявилося неможливим, і до нас підсадили поліцейського з «Калашниковим», що тикав водія прикладом, коли він засипав. Їхали ми так близько 11 годин!!!
Ще один нічний приїзд в Арабеллу - дежавю! Нас знову поселяють, виписали гостьові карти... на НВ, а не ALL. Ми дуже втомлені, розбиті - стали розбиратися, дзвонити гідові вночі, він обіцяв прийти в 7 завтра. Сил не було, настрою - те ж. Устали в 6.30. Прийшли, а він, природно, не прийшов. Чоловік став дзвонити Санкт-Петербург, а там народ на роботу не поспішав... Переговори були довгі й болісні. Ми їм - ваучер, а вони - «Не розуміємо!»! Годинникам до 12 дня відновили свої права. (До слова, всі по-англійському!). Радісно понеслися на море! І отут я згадую - У МЕНЕ Ж СЬОГОДНІ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ!!!! Цього я їм ніколи не прощу!!!!! У нормальних країнах ця інформація чітко відслідковується, за вечерею до столика підходять, поздоровляють. Дрібничка, а приємно! Але отут: я сама забула!!!!
Гід з'явився годин в 10 вечори й став впаривать нам екскурсії. Уявити собі ще одну/іншу поездочку на автобусі ми не змогли! Гід втратив до нас інтерес до кінця поїздки. Намагався відняти в нас зворотні квитки - але ми виписали йому дату, номер і час рейса - відстав.
Через пару днів, освоївшись, ми нарешті-те почали відпочивати! Море - супер, чоловік із сином цілими днями зависали над рифом з фотоапаратом, вечорами ми грали в більярд і відвідували Алибаба-Базар - сувенірний супермаркет. Познайомилися з купою торговців. Дуже милі й приємні люди. По пляжі водять верблюда. Його нам представили: «Містер Оскар!». У всіх дітей, всіх віків і національностей, було завдання - притягти Містерові Оскарові шматок булки. Він мучився, але з'їдав усе. Шляхетна тварина!
Раптом до нас підійшла дівчина. Виявляється, вона російськомовна співробітниця з гестрелейшинз. Образилася на нас, що ми до неї не підходимо! «Із працею, - говорить, - розпізнала у вас росіян!» І завела пісню: ви без моїх рад пропадете! Чемно відмовившись від її рад, ми продовжили відпочинок. Чудово спілкувалися й без її: ніяких проблем з англійським у мене ні, читати вміємо, товариські й без комплексів! Багато хто з персоналу дивувалися, що ми - з Росії. Розпитували, цікавилися. Кілька замальовок:
До мене підійшла дитяча аниматор і запросила дитини в клуб. Я їй пояснила, що він хоч учить і англійський, і німецький, але любить грати один. Сидимо з нею в барі на пляжі, спілкуємося. Офіціант приєднався. Раптом повзе красуня з гестрелейшинз, сідає поруч і заспівує пісню: як вона утомилася від росіян, які вони тупі, як вони без її ні слова сказати, ні кроку ступити не можу. Аниматор і офіціант бентежаться й говорять: от ця російська вже з нами півгодини бовтає! Вона на мене злобливо так глянула, довідалася й .. знову образилася!
І ще: замовляю в 11.00 на пляжі коктейль для себе й дитини. Вони прикольний такий роблять, соки там різні й сиропи. Шарами. Офіціант (радісно посміхаючись): «З горілкою!» «НЕМАЄ!!». Він здивований: «Росіяни, а горілку з ранку не п'ють». Лежачі поруч німецькі бабули піднялися з лежанок, строго дивляться на мене: зрозуміли тільки слово «горілка». Я лежу, читаю «Космо». Приходить офіціант, приносить коктейль, заглядає в журнал і (радісно): «Секс!» «НІ, мода!». И , умираючи від сміху, додаю: «А що, росіяни крім горілки й сексу ні із чим не асоціюються?». «НІ».... Не смішно! І бабулички мої німецькі посміхатися перестали...
Замовили в номер бар^-бар-міні-бар (платно). Приходимо, радісні, зараз винця поп'ємо. А штопора-те немає! Повзу в бар, пояснюю, що для повного щастя мені потрібний corkscrew. «А що це?». Пояснюю. Ні, не дамо, він у нас один на всіх. Принеси пляшку - відкриємо. Я починаю дико сміятися: «Це ж божевілля, замовити пляшку в номер, принести в бар (де безкоштовно наливають), відкрити, і піти її в номер розпивати!» Умовила! Повірили!
А ще в нас перестала набиратися вода в бачок унітаза! Прокладка якась полетіла. Моя дитина в перший день розмалювала заявку, на якій треба було відзначити проблему для майстра галочкою. Довелося складати самої. Прийшли ТРИ майстри. Два - «роботяги» - високі, у комбезах, із шухлядками такими спеціальними під інструменти в обох руках. Третій - «інтелігент» - перекладач. Роз'ясняю проблему. Вони готові подивитися, а на горщику - син. Зганяю безжалісно, він іде, ховаючи комікси. Ці радяться над горщиком, тупотять чоботями по кахлі... і йдуть, не прощаючись! И - всі! Вода починає заповнювати бачек! Але наступного дня - всі знову... Мій чоловік, лаючись, лізе в бачек і щось там робить. Більше не текло...
От так ми й провели залишок днів. Майже весело.
Сюрприз таки чекав наприкінці: я його вгадала й пішла перевірити рахунок за день до від'їзду й виявила, що перший день перебування нам включили в рахунок!!! Стали розбиратися, вони впиралися, що "перший день в ALL не входить!". Але ми свого домоглися! У день від'їзду половина персоналу "згадала" росіянин...
Я спеціально не писала спогади по «гарячих слідах». Хотілося, що б емоції небагато вляглися й враження закріпилися. Пішло з пам'яті щось зайве, а потрібне - залишилося. Не хотілося робити скоропалительних висновків, що «всі араби - сволоти», «я до них більше не ездец» і т.д. Хоча я висновків і зараз робити не збираюся... Тільки шкода, що моє питання «А чи була відпустка?!» так і залишиться без відповіді!
З повагою до читачів - завжди ваша Фанни.
На прaвах реклaмы:
Горные лыжи в Финляндии, Карта Финляндии, Карта Хельсинки, Дома в Финляндии . хостинг найти статьи на форуме и бесплатный хостинг сайтов с php москва .