Волрекс-Турне - відгуки туристів про країни світу і відпочинок за кордоном

(Франція): РУАН-еТРЕТА-ЛИЛЬ-(Бельгія): левен-льєж-тонгерен-(Нідерланди):Маастрихт-Хертогенбос-Лейден-Кекенхоф-Амстердам-Заансе-Маркен-Волендам

ЧАСТИНА 1 ФРАНЦІЯ

Наша подорож починалася 10 квітня з наші дорогі й улюблені міста, Клермонт-Феррана, що перебуває посередині Франції, де 4 місяці Володя працював.

Ми були тут зі своєю машиною й чергове наше повернення в Москву ми намітили зробити через країни Бенілюксу.

У Франції, ми вирішили також заїхати в кілька міст, розташованих у нас по шляху.

Із Клермона до Шартра ми доїхали майже за 3 години.

ШАРТР

У Шартр ми приїхали через найбільшого, знаменитого й, як говорять французи, гарного католицького собору. У Шартр із Парижа на РеР приїхала й Зоя. Ми зустрілися й наша подорож почалося!

Собор Шартра дійсно дуже гарний! Неможливо залишитися байдужим до тої особливої атмосфери, що оточує його! Т.к. ми з Володею приїхали раніше Зої, ми відвідали його двічі (без її й з нею). Дуже гарні, приголомшливі вітражі й розетки, відірватися від яких важко! Cобор цей побудований в XII столітті. Говорять, що будівництво, його архітектура зберігають багато таємниць. Будівництво собору було почато після пожежі 1194 року, але раніше на цьому місці стояв дольмен, що використаний був людьми для підживлення енергією Землі. Згодом це місце стало священним. Тут же, нібито після пророцтва, що снизошли на них, жерці вирізали з дерева статую дівчини з дитиною, що назвали Діва під землею. Християни виявили цю статую, що почорніла від часу, в III столітті й з тих пор стали поклонятися їй як Чорній діві. Саме на цій священній землі була вибудувана перша із церков на честь Діви Марії.

Відповідно до легенди, 9 французьких лицарів відправилися на пошуки «таїнств», що зберігаються у святилище під руїнами храму Соломона в Єрусалимі. В 1128 році вона повернулися й начебто б знайшли Заповітну скриньку, у якому нібито зберігалися таємниці Божественного закону, що управляє числами, вагами й мірами, у тому числі так званим «золотим числом» - 1,618 Пропорція 1:1,618 - «золотий перетин», або «золота середина», - уважалася в епоху Ренесансу й більше пізнього часу ідеальної для истетического сприйняття творів мистецтва й архітектури. Повернення лицарів збіглося з появою в Європі перших зразків готичної архітектури, і шість років через було почате будівництво першого собору в Шартре. 30 років знадобилося мулярам, склярам, скульпторам, геометрам, астрономам і іншим майстрам, щоб звести величезний храм. «Святе серце» собору перебуває в прольоті між другою й третьою колонами хорів. В 37 метрах нижче плескаються води колодязя друїдів. Точно на такій же відстані над «святим серцем» перебуває верхня крапка готичного зводу.

Ніхто не знає, чи була задумана ці симетрія або вона випадкова, але споглядання цього чуда залишає глибоке враження. Говорять, що собор має владу перетворювати людей, піднімати їхній дух.

По дорозі ми вже могли насолоджуватися навесні! Причому цікаво, що начебто б ми їхали з півдня на північ, але дерева раптом виявлялися вже більше зеленими, а поля - більше густими і яскравими! Ближче до Парижа ми побачили вже квітучі жовті поля colza. Погода в цей день стояла не дуже тепла, але для весни цілком пристойна - 19-14 градусів у різних місцях і час дня!

Ночували у Верноне, де вже був заброньований готель, Формула1. Ми оселилися недалеко від містечка Живерни, куди збиралися поїхати наступного дня.

ЖИВЕРНИ

У Живерни перебуває будинок-садиба художника-імпресіоніста (до речі, слово «імпресіонізм» відбулося від нього) Клода Моне.

Коротенько історія цього будинку така: Моне у віці 40 років після довгого років роботи й пошуків (він брав участь в 3 виставках імпресіоністів, де новий напрямок не був зрозумілий ні глядачами, ні критиками), раптом домагається визнання. У залі журналу «Ви Модерн», що належить видавцеві й колекціонерові Жоржу Шарпантье, відкривається виставка 18 його картин, що приносить художникові довгоочікуваний успіх. Продаж картин із цієї виставки дозволяє Моне поправити своє матеріальне становище. Роком раніше вмирає його кохана дружина Камілла й він залишається один із двома дітьми.Він часто їздить у Нормандію, куди його тягне природа, море й особлива атмосфера цієї землі. Там він створює ряд чудових пейзажів, і потім переїжджає в Живерни (містечко в 80 км до півночі від Парижа), де він прожив 43 року, до самої своєї смерті. Художник зняв будинок у якогось нормандського поміщика, купив сусідню ділянку землі зі ставком і розбив два сади: один у традиційному французькому стилі, іншої - екзотичний, так званий «Сад на воді». Сад став улюбленим дітищем Моне, мотиви саду в Живерни займають велике місце у творчості художника. Він сам бере велику участь в організації й догляді за садом! Сад стає його більшим хобби!

Багато пізніше Моне жениться на Алісі Ошеде, у яку він був закоханий протягом багатьох лет. А наприкінці життя Моне переживає свою дружину, старшого сина, він випробовує серйозні проблеми із зором, однак продовжує писати до останніх днів! Умер і похований у Живерни.

Сад чудовий! Погода теж удалася! Ми приїхали до 10 годинників у Живерни, туристів ще майже не було й ми навіть спочатку подумали, що музей з якихось причин не працює. Потім виявилося, що до входу в музей потрібно пройти ледве далі по вулиці і як здорово, що ми приїхали рано! Через 1.5 години всі доріжки саду були вже заповнені юрбами туристів, що говорять на всіх мовах миру! Нам же вдалося піймати «годину» задоволення тиші й майже самітності в саду Клода Моне! Враження залишилося сильним. Причому, сад прекрасний все літо, композиції міняються постійно й завжди можна знайти там прекрасну погоду й справжні пейзажі з картин Моне: «Японський місток», «Латаття», «Доріжка в саду Живерни» і інші.

Із саду Моне ми їхали в обід. Ми їхали далі, у Руан. Погода сонячна, тепла +15!

РУАН

Руан знаменитий двома подіями: його собор, найбільший у стилі нормандської готики (початок будівництва в 1210 г), чудовий, малював Клод Моне й у Руане була страчена Жанна Д'арк.

Крім того місто дуже колоритне: історичний центр міста пересічений чудовими вузенькими вуличками з більшою кількістю стародавніх фахверкових цивільних будівель середніх століть.

Собор гарний, немає слів! Такий легкий, тонкий, ажурний, спрямований нагору, здається майже невагомим! Один недолік: так близько до нього підходять будинку й вулички, що сфотографувати його весь практично неможливо! Але любуватися можна нескінченно! Фасад собору обрамлений двома вежами - ранньої, північної Римської (75 м) і більше пізньої, Масляної, побудованої приблизно на гроші від податків зі споживання масла в місті Лан (77м). Шпиль собору простирається на висоту 150 м! Це найвищий соборний шпиль у Франції, його вага 1200 т. А вежа, що веде до вершини, нараховує 813 щаблів.

Усередині чудові вітражі 12-15 вв., витончені скульптури, а також з екскурсією можна побачити могилу Ричарда Левине Серце, чиє серце було поховано тут.

Від собору ми пройшли по центральній вулиці, вулиці Баштових Годин повз дуже гарні міські ворота з баштовими годинниками (1389 г) і із прекрасними, милими й дуже цікавими будиночками 14 в. по обидва боки, які з однієї сторони все перекосилися, а з іншого боку - здається, що від часу тільки поміцнішали!!! У середні століття місто було оточено дубовими лісами, тому будинку тут будували з дерев'яних каркасів, які потім закладали каменем. стіни, Що Вийшли, обмазували розчином і розфарбовували.

Ми дійшли до площі В'ю Марші.

Ця площа із сумною історією: тут в 1431 році була спалена Жанна Д'арк, тут під час другої світової війни був знищений авіацією союзників собор, частини фундаменту якого, думаю, були залишені на площі на згадку про нього.

На місці страти Жанни зараз височіє величезний хрест, поруч із яким

після другої світової війни був побудований собор Святої Жанни. Це великий сучасний архітектурний комплекс, що включає в себе крім собору також критий ринок, що дав назву площі. Дах собору нагадує багаття, на якому в цьому самому місці й була страчена Жанна Д'арк. Одна зі стін складена зі збережених стародавніх вітражів собору, що стояв на цьому місці.

Площа з усіх боків оточена старими фахверковими будівлями, будинками, з потемнілим від часу майже до чорна деревом. Площа яскрава, гарна, дуже колоритна!

Ми зробили кружок по вулицях міста й повернулися на паркинг до машини.

Ми їхали до моря!

еТРЕТА, МОРЕ

В етрета ми були вже через годину, в 3 години дня. На море дул вітер і було не пекуче. Небо зливалося з морем сірим кольором, тут погода була не така весняна й сонячна, як у Живерни ранком. Маленькі діти гралися на пляжі й прямо в туфельках забігали в море. Батьки стояли поруч і сміялися й фотографували своїх чад.

Але дорослим нікому не спадало на думку залізти у воду! Брррр! Правда, коли ми поторкали воду, нам теж здалося, що вона вже тепліше, ніж повітря. Звичайно залучали скелі, такі мальовничі, такі відомі по картинах Моне! Ми прогулялися по набережній, по пляжі, а потім вирішили піднятися наверх, на скелі, але зробити це на машині. Автомобільна дорога звичайно є, це ж Франція! Але дорога вузька, і коли ми побачили зустрічну машину й прильнули ближче до краю дороги й огорожі будинку, те дуже сильно прорвали наше колесо. Буквально через десяток метрів нам уже кричали люди, що в нас аварія! Ой, це здавалося катастрофою! Адже крім того, що потрібно міняти колесо, для того, щоб його дістати, потрібно звільнити багажник від наших речей... А речей стільки й покладені вони так майстерно, що торкати їх не передбачалося... Але що робити.. Володя залишився міняти колесо, а ми із Зоєю пішли оглядати скелі зверху. Ми обійшли всі доступні крапки для огляду цих мальовничих місць, заглянули в церкву, що коштує неподалік. Пізніше Володя теж швиденько пробігся по нашім маршруті й у сьомій годині ми виїхали з етрета. Спочатку ми небагато поплутали по ґрунтовій дорозі, ища виїзд на дорогу. Почався дощ... Було кривдно, що в тім місці, де гарна погода потрібна найбільше, її не було. Але ми все-таки заглянули ще на узбережжя біля городків Феками, Сант Валерії. В останньому ми побачили цікаву картину: був відлив і в затоні-каналі, що йде в місто, прямо на ґрунті, що потім буде дном каналу, притулившись до стінки, що буде боком каналу, стояли прив'язані невеликі яхти, кораблі! Прогулялися до маяка, чудові береги Нормандії на жаль були сильно в тумані, адже йшов дощ. Небагато промокли. Тут вирішили й повечеряти в ресторані. Адже де можна поїсти самих свіжих і самих смачних мідій, як не на море!

Мідії були дуже смачні, ми всі троє вибрали їх у соусі Рокфор! З ресторану вийшли коли вже було темно. До готелю в місті Лиль їхали до години ночі. Зупинилися в заздалегідь зарезервованій Формулі-1.

ЛИЛЬ

Місто Лиль виріс навколо замка, побудованого ще фландрами. За свою бурхливу історію був обложений 11 разів. Він був і фламандським - під австрійським і іспанським пануванням, і французьким. Зараз це велике французьке місто, головне місто регіону Па-Де-Кале.

Старий Лиль багатий цікавими вулицями. На дуже гарну центральну площу Гранд танок вертаєшся, гуляючи по міських вуличках ще й ще раз. Недалеко чудовий будинок старої Біржі, побудованої іспанським королем, що був центром, де торгували фламандські купці, дуже гарне будинок театру.

Нас здивували величезні пластмасовий^-пластмасові-чорно-пластмасові скульптури, установлені на одній з вулиць Лиля. Пізніше я прочитала, що це робота наших співвітчизників, групи художників АЕС+Ф, відомої в усьому світі тим, що вони роблять свої незвичайні виставки по усьому світі, беручи участь у всіх найбільших міжнародних виставках і медиа-фестивалях, планомірно шокуючи художнє суспільство Європи й США. Група створена в 1985 році (в 1995 - до них приєднався модний фотограф, ім'я якого Фридкес, буква Ф). Темами творчості групи стали протистояння цивілізації, фобії масової культури, трансгресія, війна й смерть, дитинство, культ розходження, майбутнє.

Виставка в центрі Лиля, на якій ми випадково виявилися, називалася «Ангели й демони».

У Лиле є багато цікавих музеїв, але ми просто із задоволенням погуляли по вулицях міста, дуже цікавого, дуже гарного, дуже самобутнього! Французький стиль міста має дуже цікавий і привабливий фламандський відтінок, що надає місту дуже вишукану й неповторну красу й зачарування!

Місто нам дуже сподобався!

Лиль був останнім французьким містом у нашій поїздці. Ми переїжджали в Бельгію. Ще раз, як і кілька років назад, намагалися знайти границю між державами, але знову не знайшли...

Першим містом у Бельгії, що лежав на нашім туристичному шляху, був Ипр.

На прaвах реклaмы:
Сборка щитового оборудования. Сборка поставщики щитового оборудования. . утеплитель роквул по акции . купить кондиционер москва, гарантия