Популярні країни для відпочинку
Історія одного весілля
Дивні штуки відбуваються в житті - ще року не пройшло, як відбулося моє знайомство з Индостаном в особі Індії. І от, через 10 місяців доля підносить несподівану можливість - відправитися в рекламний тур у ще одне дивне місце цього континенту - на острів Цейлон, нині Шрі-Ланку. Чесно говорячи, слухаючи й читаючи розповіді про Ланок я ніколи всерйоз не замислювалася про відвідування її. Чи то від того, що вважала її частиною Індії й не думала, що відмінності можуть бути разючими, чи те від того, що розповіді "колишніх" не чіпляли так, як розповіді про Індію й інші дивні країни...
Але от вийшов на сцену "Його Величність Випадок"! ремонт, Що Мучить, за, на роботі тимчасовий затишок і раптово лавинообразно наростаюче особисте життя - чим не гідний букет причин для появи думок про відпустку?! А "на ловця й звір біжить"! 12-ти денний рекламний тур із практично 7-мі денною екскурсійною програмою! Треба сказати, що Індію я вивчала "відчуттями" - фактично нічого не знаючи про ті місця, де бувала, лише намагаючись відчути їх і тим самим увібрати в себе, а отут надається принципово інша можливість, де тобі покажуть і розповідять те, що прийнято вважати цікавим...
Отже, пропозиція прийнята, і ми відправляємося в шлях! Треба сказати, що для нас вся подорож носила характер абсолютної ірреальності - начебто доля перевіряла міцність наших намірів і істинність бажань, прагнучи підвести до головної події не тільки цього путешествими, але й бути може всього життя.
І, нарешті, речі зібрані вже ранком у смішну жовту валізку (більш ніж місткий навіть для двох), знаючи, що ми відправляємося в теплу країну, речей брали по мінімуму - це вже можна назвати традицією - подорож в Индостан з одними штанями й парою футболок:). Цього разу з переліку корисних і нібито необхідних речей примусово були виключені всі медикаменти, тому що дотримуємося ми правила, що незмінно відбудеться саме те, чого побоюєшся. Машини визначені, квіти политі, рибки нагодовані - пора в шлях!
Поїздка почалася з перельоту емиратскими авіалініями. Скажемо чесно, це поки кращі авіалінії з бачених нами - комфорт авіалайнерів (з 40 музичними й відеоканалами для кожного пасажира, відеоіграми й іншими розвагами), чудова кухня, чарівні бортпровідники, що володіють різними мовами - все це дозволяло з відносною легкістю перенести практично 20-ти годинне (сумарно) теліпання в повітрі. У Дубаи ми прилетіли глибокої вночі, але й там життя вирувало - всі магазини й ресторани відкриті цілодобово, арабські шейхи всюди, блиск вітрин з каменями, золотом, годинниками, пляшками через кожні 5 метрів - взагалі колорит Сходу! Оооооччень рекомендуємо кава в кав'ярні Costa, що розташовано праворуч і ліворуч від ескалаторів на 2-м поверсі - испрессо й мокко там незрівнянні! Подальший переліт у Коломбо, і от уже представники зустрічаючої сторони вішають на нас ароматні квіткові гірлянди й напувають рудими кокосами! Аеропорт Коломбо мене, приміром, здивував кількістю магазинів, що пропонують різноманітну побутову техніку. Видимо, отут блендери й телевізори в особливій пошані:). До речі, дійсно в аеропорті один із самих вигідних курсів, так що міняти коштує валюту саме отут.
З моменту прибуття в перший "транзитний" готель життя закрутилося, як строката магічна куля - навряд чи хтось зі членів нашої різношерстої концесії зможе на вскидку сказати, де й у який день ми були й що саме там бачили. Анурадхапура, Дамбулла й Напівнарва, Канди й Нувара елия - місця абсолютно різні й оставляющие несхожі один на одного враження... Ми дивимося на сотні статуй Будди, у нас ламається автобус, ми їмо в пришляхових забігайлівках, гордо іменованих ресторанами, вивчаємо традиції місцевих остапов бендеров і шляємося по завулках ринків сучасних міст і руїнам древніх поселень, дивимося на чайні плантації й водоспади... Не хочеться описувати те, що вже описано з величезною любов'ю до Ланка до нас - яскравіше, талановитіше цікавіше. А от розповісти про вплив цього острова на долі двох росіян не те туристів, не те мандрівників однозначно коштує!
Випробовуючи деякі тяготи й негоди, ми час від часу спантеличувалися питанням - а навіщо ми-те властиво рвонули в цей рекламник? Ми ж по натурі вільні птахи й подорожувати в рамках запропонованого не нами режиму знаходимо досить обтяжною витівкою, хоча іноді й підходящої нам на тім або іншому відрізку шляху... Для прояснення питання "навіщо" варто повернутися днів идак на 50 назад, щоб для початку дати визначення займеннику "ми", що спливає по ходу цієї розповіді.
МИ - це Наташа й Андрій, яких одним звичайним серпневим днем звело не що-небудь, а Інтернет. Нас, людей у такий спосіб однодумців, що утворили купку, цим може й не особливо здивуєш, а от людей, далеких від думок інтернет-знайомств, цілком і насторожити може... Сказати, що нас уразила блискавка або стріла Амуру з першого погляду - покривити душею. Не Купідон панував над нами тоді... У результаті, зустрівшись один раз, ми не змогли більше розстатися ні на день і з тих пор усе робимо разом! Разом і поїхали у відпустку - відпочивати. Однак уже дня через три стало очевидно, що ВІДПОЧИТИ в цих умовах не можливо... Будучи обоє, по суті, фаталістами ми силкувалися зрозуміти, що приготувала нам доля, відправивши нас у цю поїздку? Вертаючись, властиво, до НАС варто помітити, що нас не залишає й не залишало відчуття, що ми знаємо один одного все життя. І ні як не менше двох місяців, тому на пропозицію Андрія "руки й серця" я дала саме собою позитивна відповідь, що розуміє. Відбулося це в славнім місті Канди десь у самому центрі острова.
До речі кажучи, Канди як місто зробив на нас найбільше враження й зовсім не від того, що отут були сказані такі важливі слова, а через неповторну атмосферу самого міста, дивної місцевості, де він розташований і, мабуть, самих розумних і привітних людей на Ланку... Отже, пропозиція зроблена й прийняте, але що робити далі???!!! Ми - двоє дорослих людей, що мають уже за плечима по тривалому шлюбі й колись що твердо вирішили не повторювати шляхи минулого - навряд чи представляємо весь цей весільний переполох, починаючи від повідомлення про цю славну подію родичів і друзів і закінчуючи весільною подорожжю. З одного боку, ми хочемо узаконити наші відносини, з іншої не хочемо формального підходу до цього... Дилема - як зробити так, щоб ніхто про це не знав і шлюб свершился якомога швидше, але й при цьому не скривдити тих, кому наші долі не байдужні?! Ці й багато інших питань по "процедурі" хвилювали нас, але були десь на задньому плані. А на передній план вийшло завдання покупки обручок - ми ж не хочемо банальних, що продаються в кожному московському ювелірному виробів, а от, щоб наш символ ніс у собі щось крім банальних уз шлюбу, дуже навіть хочемо. А тому що Канди фактично ювелірна столиця острова й добуваються отут неподалік чудесні камені (у тому числі й сапфіри - наш зодіакальний (а ми обоє Водолії) камінь), те почати пошуки кілець було вирішено ранком прямо отут. Природно, з першої спроби ця витівка увінчатися успіхом права не мала, але до ночі шукане було знайдено. Ну, хіба що розміри не підходили, але це виправити - сущу дрібницю для місцевих ювелірів. Ранком наша група залишала Канди, і ювелір обіцяв встигнути все зробити до цього моменту. Не вдаючись у подробиці, скажемо, що з першого разу ця витівка не вдалася, але в результаті нехай і із запізненням на кілька годин ми стали щасливими власниками настільки бажаних обручок!
Жартівливі думки про порядок реєстрації наших відносин усе ще були предметом розмов, так само як і спроби уявити собі реакцію навколишніх на наші плани... Ми мало кому сказали про ухвалене рішення, але, як з'ясувалося, потрібна інформація вміє досягати потрібних людей. І так, завдяки Світлі - керівникові нашої групи - у повітрі виникла ідея організувати весілля на Шрі-Ланці, відповідно до місцевих законів і традиціям... Чи варто говорити про те, з яким захватом ми прийняли цю ідею?! Тим більше що все необхідне для цієї церемонії, а саме бажання Двох і Символ у нас уже є. Так що справа за малим - організувати це все! А це от уже взяли на себе ланкийци.
Колись, приїхавши в Індію, мені безумно схотілося запровадити в життя наступну фантазію - якщо вже мені буде призначено ще раз побувати замужем, те "піти" туди неодмінно в сарі кремового кольору із золотою обробкою й так, щоб на вулиці було тепло або навіть пекуче. На жаль, я розуміла, що фантазії ці божевільні й не тільки тому, що я можу не зустріти свою другу половину, а тепло в нас у країні рідко буває більше півтора місяців у році, але й через те, що не факт, що мій обранець по достоїнству оцінить настільки нестандартне вбрання, а осуд рідн і близьких не зажене щире бажання так далеко, звідки немає зворотного ходу... Однак чи варто говорити, що, приїхавши у весільну крамницю за сарі, першим моєму погляду стало саме сарі моєї мрії?! Ну а те, що на вулиці, м'яко говорячи, не холодно, а Андрій і я "дихаємо однаковими ідеями", уже й говорити не доводиться!!!
Отже, питання із сарі зважився за 7 мінут, і вже через кілька годин ланкийские жінки прийдуть готовити мене до весілля, ну а поки нам треба знайти національне вбрання для нареченого. А от його-те прийде шити на замовлення!!! Наша ірреальна дійсність закручується у вигадливий клубок - в индостанском світі, де ніхто ніколи нікуди не квапиться, нарізка подій предсвадебной суєти, що і суєтою-те назвати мова не повернеться, поміняє один одного так швидко, але при цьому настільки не поспішаючи, що от уже й мірки зняті, і ціна за пошиття вторгована, і ми вже купаємося під теплою соковитою зливою в океані, де нас ласкаво погладжують хвилі, немов приймаючи в цю безкрайню стихію, але, вчасно виштовхуючи нас на берег, немов говорячи, що не океан зараз для нас першорядний, а важливо не пропустити сама головна подія нашого життя.
Жінки зайнялися одяганням мене в сарі й іншими оформлювальними справами... Треба сказати, що збиратися на власне весілля разом в одному номері, куди веселіше й волнительнее, чим у нашій європейській традиції, хоча й для місцевих звичаїв це скоріше виключення, чим правило. От уже мене й нарядили - так!!! Саме так я уявляла собі це, ну хіба що золотишка на мій смак було потрібно б поменше, ну так добре - вирішене додержуватися традицій, значить відступати нам нікуди! Цікаво от тільки - скільки ж часу буде потрібно мені (точніше нам) для вечірнього викриття із всієї цієї блискучої мішури?! Отут уже привезли й святкове одіяння для нареченого... Це тільки так здається, що премудростей у ньому ніяких немає... І тільки якщо не знати, що святкове й буденне носіння саронги сильно відрізняється! Але цю напасть ми перемогли.
Потекли томливі мінути очікування - те гості ніяк не приїдуть, то не вистачає ще чогось для здійснення обряду... А в цей час за вікном бушує тропічна злива, а на балконі нашого номера сидить мавпа! Як з'ясувалося, і те й інше - добрий знак у день одруження, тільки одне по нашої, а інше по ланкийской традиції.
Але от застукали в барабани, і став чутно спів-заклинання - це, здається, починається священнодійство над нами, нашими долями й нашим майбутнім. Під гул барабанів, обрядові танці й спів, строго із правої ноги Андрія ведуть із кімнати. От нас і розділили... Але це адже не на довго?! И однаково ми ще не разу не відпускали один одного так далеко, будучи так близько. Гул наближається знову - це, здається, за мною... І знову із правої ноги, і знову по коридорі... Мені складно уявити собі, що випробовував Андрій, ідучи по цьому коридорі й очікуючи мене на весільному помосту, хоча думаю, що почуття були схожі - це були самі томливі й хвилюючі мінути! Серце колотилося як божевільне й хотілося скоріше бігти туди долілиць, а не чинно крокувати під ритм барабанів, в очах наливалися сльози щастя, радості, хвилювання й не було ніяких сил піднімати їх на навколишніх - здавалося, увесь світ дивиться на мене. Хтось щось кричав підбадьорливе, мерехтіли спалаху, гості готелю по черзі вискакували, щоб побачити все своїми очами, а в голові билася єдина думка - якомога швидше загорнути за кут і вже, нарешті, подивитися Йому в очі - ці мінути були вічністю...
Ми встали по обох сторони помосту - голос священика начебто заклинає злих парфумів, напутній спів дітей, кидання листів лотоса в знак вигнання лих, потчевание один одного рисом і водою, зв'язування однією ниткою... Не багато ми розуміли, але як багато ми почували в цей момент - ні, це не фарс і не гра, не імітація одруження на догоду блідолицим товстосумам, це саме сьогодення об'єднання двох у Єдине. Потім був традиційний торт, напої, поздоровлення, теплі напутні слова й поїздка до нотаріуса для офіційної реєстрації шлюбу, але це вже всі після, а Головне вже було!
До речі, про швидкість і повільність на цьому континенті - ідея одружитися на Ланку виникла в неділю в 9 годин вечора, у понеділок біля 11-ти ранку ми дали остаточну згоду, а вже в 17.40 повинна була початися церемонія, у результаті якої до 9 вечора понеділка ми вже були узаконеними чоловіками перед небом і світським миром...
І от ми вертаємося додому - спереду вечерю з родичами, яким сьогодні має бути довідатися, що ми не тільки всерйоз розцінюємо наші відносини, але й уже скріпили їх, потім суєта із загсами й прочим, але це вже всі зовсім не важливо, адже й весілля, а не тільки пропозиція, і весільна подорож, а не рекламний тур у нас уже були! Поперед нас чекає відпустка, тому що одруження справа заморочливе й стомлююче:-)! А для себе ми в черговий раз зробили висновок, що нічого в житті не відбувається випадково й "просто так"!
Сподіваюся, що ми ще повернемося на Ланок за новими враженнями/подіями/емоціями!
18 жовтня 2006 року
На прaвах реклaмы:
Купить sony psp go описание. Купить psp go. . Marta - JR-M-A2 (производитель 2VV Чехия. Приточные установки Alfa, 2vv. . sony psp москва . . xbox 360 москва .