Популярні країни для відпочинку
Нічна прогулянка по Сене
ПО НІЧНІЙ СЕНІ Й НЕВІ
Я не вірив, коли мені говорили, що нічна прогулянка по Неві незрівнянно прекрасніше, ніж прогулянка по нічній Сені. Але побувавши в Парижу, смог переконатися в справедливості цих слів.
Чимсь Сена нагадує Неву. Напевно, із цього народився анекдот. Двоє йдуть по набережній Сени, і один в іншого запитує: «Ти не знаєш, як називають цю ріку?» - «У нас називають Нева, а як тут, не знаю».
Хоча, чесно говорячи, після простору Неви, Сена нагадує скоріше Фонтанку або малу Невку.
У Парижу 38 мостів, і найкрасивіший це міст Олександра III. У фільмі Люка Бессонна «Ангел А» саме з його стрибає в Сену головний герой. Міст був побудований в 1896 році на згадку про висновок франко-російської угоди й має ім'я російського царя. Камінь у підставу мосту заклав сам Олександр III. Міст прикрашений крилатими конями, херувимами, купідонами й німфами. Його ще порівнюють із Троицким мостом у Петербурзі.
Взагалі, Париж дивно російське місто. У Парижу навіть є магазин «Санкт-Петербург», де продається російська література, антикваріат і букіністичні видання. Про відвідування цього магазина я розповім окремо.
І все-таки Париж не схожий на північну столицю Росії. Париж місто веселий, не те що похмурий Петербург.
А от у Петербурзі незабаром можуть заборонити нічні екскурсії по Неві на маломірних судах через погрозу безпеки пасажирів. Прогулянкових судів на Неві стає усе більше, і це заважає навігації більших транспортів під час розведення мостів. А розведені мости на Неві це бренд Петербурга. Але по каналах можна буде качатися як раніше. Канали Петербурга чимсь нагадують канали Амстердама.
Напевно, Париж один з найдорожчих брендів (нарівні з кока-колою), адже його щорічно відвідує 20 мільйонів туристів. І треба визнати, реклама Парижа не обманює. Всі навіть цікавіше, ніж можна описати й показати.
Париж распиарили як ніяке інше місто, так що це вже майже міф. Романтичний ореол створюється навколо абсолютно прозаїчних речей. Можливо, це й правильно. Інакше неможливо винести життя, якщо у всім бачити прагматизм і утилітаризм.
На багатьох мостах видна монограма N - навіть тиран Наполеон, що погубив сотні тисяч життів, виявляється благодійником Парижа.
Париж місто маленький, але досить насичений.
На острові Сен-Луи завжди, особливо ввечері, багато закоханих парочок.
Ми теж вирішили прогулятися по набережній Сени перед Нотр-Дам - культовому місцю всіх закоханих. Але як нас і попереджали, ми ледве не стали жертвою мотоциклетного грабіжника. Я вчасно побачив його й відразу взяв у руки наші пожитки.
Втім, «чарівництво місця важливіше, ніж його критика».
У Париж неможливо не закохатися, але важливіше, щоб і Париж закохався в тебе!
«Разрежьте моє серце, і ви там виявите Париж», - визнавався Луи Арагон.
Символ Парижа - троянда, що розпустилася.
Після введення заборони на проїзд по набережних Сени у вихідні дні, повітря став там чистіше й простір для прогулянок більше. Не випадково просять привезти повітря Парижа, що продається в консервних банках. Це чисте повітря, ароматним, наповненим заходом зелені й квітів.
З досвітнього Парижа діється парфюм.
Париж це мрія, неутолимая спрага мрії, що неможливо вгамувати.
Я спав по четверта година, але й ці годинники хотілося подарувати Парижеві. І Париж подарував мені себе.
Говорять, що французи чимсь нагадують росіян. Можливо своєю безтурботністю й бунтарством, волею над порядком.
Французький волелюбний дух і росіянин бунтарський дух у чомусь схожі.
Якщо для нас бути собою це проблема, і ми боремося, щоб відстояти свою індивідуальність. А тут це так само природно, як дихати.
Звичайно, французька культура більше древня, чим наша. За деякими оцінками, ми відстає на 700 років. У них більше досвіду, вони старше. І треба визнати, ми йдемо слідом. Ми багато чого копіюємо у Франції, але більш пишно, напоказ. Замість добірності - надмірність!
Росіяни завжди прагнуть показати, що вони «не гірше», замість того, щоб довести, що вони краще!
Російський дух не витончений, як французький. Немає в нас такої тонкості почуттів. У нас усе менш красиво, хоча й більш правдиво.
Мені здаються французи при всій своїй зручності (комфорті) не вичерпали своєї пасіонарності, духу волі. У них, на відміну від німців, воля вище порядку.
Французи себе люблять, причому більше всіх саме себе!
У тонкості, добірності перевершити французів, здається, неможливо.
Тонкості почуттів французів можна позаздрити, так само як і добірності манер.
Можна з перебільшенням сказати, що це французи зробили любов любов'ю!
У них все функционально, навіть краса.
У них навіть дерева посаджені для тіні, а в нас для прикраси.
У них навіть краса функціональна.
Цікаво, а краса функціональна?
Або всі що функціонально, те й красиво?
Ні, не всі що красиво, функціонально.
І в цьому саме головне й болюче питання: чи зможемо ми бути схожими на Європу?
Ми прагнемо вподібнитися Європі. Але в Європі всі настільки правильно, що навіть огидно. Торжество задоволення й комфорту, приємність у всіх відносинах!
У Парижу тільки одна незручність - французи у всім цінують зручність.
Франція - це комфорт, раціональність, прагматизм. Але комфорт убийственен для духу. Ми ж недолік комфорту матеріального компенсує духовністю.
Що ще зможуть створити французькі інтелектуали на ґрунті почуттєвого комфорту?
Воля - так. Але для чого? Заради чого? Не для сидіння ж у паризьких кафі?
Любов не завжди зручність. Заради чого люди живуть разом? Заради зручності? Навряд чи. І тому багато самотніх.
Торжество індивідуальності й комфорту закономірно приводять до самотнього існування.
Французи й француженки доглянуті. І не просто доглянуті, а я б сказав лощение.
Цікаво, скільки часу вони витрачають на догляд за тілом, і чи не відволікає це від турботи про душ?
Так гинуть цивілізації - коли досягається абсолютний комфорт, тоді й гине цивілізація. До чого прагне, коли в тебе є всі?!
З Парижа наше життя бачиться інший, так само як і з гори Мойсея або з підземелля піраміди Хеопса. Взагалі, я помітив, що світогляд і мислення багато в чому залежать від місця розташування. Близькість до моря робить мислення відкритим.
Так, у Парижу не погано. І хочеться залишитися. Але це неправильно. Треба не збігати в європейський комфорт, а будинку порядок наводити, щоб у нас було не гірше, ніж у Парижу.
Щоб їхати в Париж, треба бути готовим повернутися!
Чесно говорячи, я хотів привезти це свято для вас із собою. Але зрозумів, що це неможливо. Париж - це свято, що неможливо відвезти із собою!
Можна лише залишитися із цим святом назавжди!
У Париж неможливо не закохатися. Він як прекрасна дівчина приймає обожнювання всіх своїх численних шанувальників, нікому не відповідаючи взаємністю, а тільки насолоджуючись загальним обожнюванням, і не належачи нікому.
Париж можна любити, не розраховуючи на взаємність.
Париж можна любити, любити й тільки, нічого не вимагаючи замість.
Але, так простять мене парижане, я не проміняю столицю краси на саме навмисне місто на землі - Петербург. Я люблю це саме фантастичне місто на світі. Але головне - не можу жити без нього!
Як не давила нудота міського смороду, як ні удушало сморід несподіваних завулків, Я не можу відскіпатися від відчуття приналежності себе цьому незвичайному місту - жахливому й прекрасному, величному й огидному. Я його дитя, і ніде не почуваю себе настільки натхненно, як у цьому незбагненному сполученні блискучих першпектив і з'єднуючих їх слизьких смердючих провулків з катівнями дворів-колодязів. Я проклинаю й захоплююся цим незвичайним лабіринтом, здатним зачарувати кого завгодно, де можна було нескінченно плутати в тупиках кам'яних мішків, але завжди знаходити рятівну нитку Аріадни в одному із численних каналів, що простромлюють місто наскрізь.
Петербург - це місто мрії, що застигла в розведенні мостів, колиска для поетів долі, пантеон для несправджених снів. Це місце де мрії живуть обіцянкою щастя тобі, де мрії втілення чекають у передвечірній і ранковій імлі. Отут Невою вдохновенье живе. Ну а леви сторожать тут талант. Тільки той таємницю граду зрозуміє, хто прийде ночувати в Літній сад. Символ міста цього - Сфінкс - гордо таємницею застиг над Невою. Таємної творчості зміст збагненний лише поета душею. Тут завжди я як гість піднесений. Не звикну до його краси! У це місто з рожденья закоханий. Їм я, у загальному-те, і створений. Де б не був - душею в Неви серед сфінксів і левів мені рідних. Із цим градом завжди я на Ви. Він батько всіх мріянь моїх. Заблуджуся в лабіринті будинків, щоб зрозуміти в чому каналів секрет, і осягнувши створіння без слів, я віршами зведу їх нанівець. У нескінченність затоки піду, щоб залишитися із собою на ти, і, вкусив сотворенье мрії, тільки тут з наслажденьем умру».
© Микола Кофирин - Нова Російська Література - nikolaykofyrin.narod.ru
На прaвах реклaмы:
Сотни предложений онлайн рулетка Буль. Каркасные дома под ключ найти цены. Каркасные щитовые дома ключ. . мертвое море косметика москва . . бижутерия оптом объявление в каталоге . . крем для ног качественный сайт москва .