Популярні країни для відпочинку
Новачки на трасах Цілячи ( Ціль-Ам-Зеї).
Ну от, от уже він, відпустка. Злісний туроператор визначив нас на рейс в 6.25 ранки з Домодедово, що ще й на іншому кінці Москви від нас. Приїхали в аеропорт близько 5 ранку. Біжимо до стійок і бачимо... повна відсутність народу на реєстрацію. Осяйно посміхаюся сонній дівчині й говорю, що нам, будь ласка, місця на початку літака й у віконця. А нетути, відповідає мила дівчина. Менше спати треба. Є три місця в різних кінцях літака. У мене, говорю, дитина 3-х років. І для більшої переконливості піднімаю оного над стійкою й демонструю реєстраторці. Вона, з кимсь созвонившись, повідомила, що видасть нам три місця поруч, АЛЕ... на останньому ряді літака. Для мене так і залишилося загадкою як народ умудрився приїхати так рано в аеропорт:).
Літак старенький односалонний Боинг. Туалети спереду й позаду. Знаєте, всі третя година польоту я думала, що у всього салону проблеми із бруньками, що всі чекали, поки їх запустять у літак, щоб побудуватися в чергу в туалет на моєму плечі. При цьому всі забули про наявність туалету на початку салону й дружною звичкою икономкласса юрбилися у хвості.
ех, думаю, що місця поруч із туалетом треба продавати за ціною мінімум в 2 рази нижче звичайної:).
Долетіли. Розібрали багаж, потягнулися до автобуса. Трансфер запам'ятався тим, що до центра Цілячи довезли на автобусі, висадили, змусили розвантажити свій багаж і помахали ручкою. На прощання пообіцяли, що зараз приїдуть інші автобуси й нас заберуть. Час місцеве близько 8 ранку, темно, на обрії, крім сонних замерзаючих руссо туристо нікого не спостерігається. Але нарешті-те під'їхало щось типу нашої маршрутки. Завантажуйте, добродії, свої речі й поїхали в готель. Незадоволене бурчання з усіх боків. Народ сонний, замерзлий, так ще й речі з лижами й черевиками те завантажуй, то розвантажуй. Те туди, те сюди.
Готель типово альпійський, невеликий. Вихідною однією стороною на дорогу й крихітний струмочок з містком, а іншою стороною прямо на крутий схил гори, що перебуває в напівметрі від вікон. Ми, з огляду на наявність маленької дитини, бронювали сьют, що на картинці виглядав досить презентабельно. Одержуємо ключі від номера, заходимо й.. от він день обломів. Номер нам надали connective. Пояснюю: наш номер з'єднаний із сусіднім досить умовними кволими дверима, із щілиною по периметрі дверей в 1.5 див. Я, звичайно, не ханжа, але жити великою дружною шведською родиною із сусідами чомусь не хочеться. Ідемо лаятися на ресепшн. Дівчина не врубається в суть наших претензій. Вона не розуміє, як цей номер може не подобається. Тому бере ключі і йде показувати нам всі номери даної категорії цього готелю. От отут те ми й розуміємо, що навкруги засідка. У сусідньому з нами номері чекають родину з 3 (!!!) маленькими дітьми, самому молодшому всього 1 рік і його дитяче ліжечко коштує саме під дверима, що з'єднують наші номери. Так здраствують безсонні ночі!!! Показує інші номери й ми переконуємося, що всі сьюти даного готелю з'єднані між собою. Добродії, про такому попереджати треба заздалегідь! На стадії бронювання!! Мінуси туроператорові додаються.
У підсумку ми попросили заселити нас у стандартний номер, але в якого є як мінімум дві суцільні стіни.
Взяли в прокаті спорядження, осередок для зберігання оного й стали записуватися в групи. Тут було досить дивно, що дотепер в одному із самих русскопосещаемих місць немає російськомовних інструкторів. Я, звичайно, розумію по англицки, але коли це звучить у німецькій транскрипції, то вухо чомусь глухне геть-чисто, а мозок стопориться. Добре, записуйте нас (батьків) у цю групу. А дитини теж давайте запишемо в дитячий садок (гірськолижний). Ага, говорять, розмріялися. Дитини можна записати або з 10-00 до 12-00, або з 13-00 до 15-00. А нам, говоримо, потрібно й те й те, шоб дитина весь день у саду був. Обійдетеся, або так або так. Але як же, ми ж готові все оплачувати. Ну й що? Однаково не покладено. Це гірше, ніж Совок. Добре, уже на місці, у саду, домовляємося про зручний для нас відвідуванні.
Ранком наступного дня переконуємося, що в нашім отеленні нічого гарячого, крім чаю або кава не пропонують (немає сосисок, яєчні й т.п.). Ідемо на гору. От він перший підйом. Підйомник. Нудить же, чорт візьми! Цікаво, це тільки в нас завжди така реакція на перший підйом або це типова адаптація організму до зміни висоти?
На горі намагаємося пізнати інструкторів по яскраво червоному одязі й підсуваємо їм під ніс листочок на якому по-німецькому щось написане (видали при записі в школу для впізнання інструктора). Геть, говорять, ваш інструктор, точніше інструкторка. Опа-На. А в групі те 13 чоловік. Чи не забагато для новачків? Ну, звичайно, забагато. Але кого це хвилює. Не подобається - наймайте приватного інструктора. Почалися трудові будні. Як влучно зауважував моя колега по школі (англійка) - next bump in my collection. Ноги тремтять, очі бояться, але їдемо. Хто на попі, хто на животі, хто на напівзігнуті. Ніяк не навчуся відслідковувати місця зміни категорій трас. Про те, що зійшла із синьої, розумію по стрімко прискорюваному ковзанню долілиць на п'ятій крапці. Намагаюся гальмувати всіма кінцівками. Лижі, гади, відстібаються через раз. Хоча бігти за ними долілиць теж радості мало.
Отут спливають інші проблеми. Ми живемо в Целе, а от єдиний дитячий садок на весь регіон катання (Ціль і Капрун) перебуває посередине. Т.е. нам треба 10 мінут іти до бас стийшн, а потім їхати 4 зупинки, а потім ще йти метрів 500 до саду. Заняття в саду починаються в 10-00, а заняття в школі для дорослих в 9-15 ранки. У підсумку хтось із нас не качається. Насправді інфраструктура для дітей не продумана, моторошно незручно. Поки ти добрався до підйомника й з'їхав з гори, пора вже їхати до дитини, щоб везти його на обід. У загальному або беріть няньку (бабусю, дідуся), або не віддавайте дитини в сад і качайтеся разом з ним. Але це були не наші варіанти, тому що ми самі їхали вчитися качатися.
На апре-ски нас уже не вистачає. Нам би доповзти до готелю, у найкращому разі доплентатися до басейну, повечеряти й спати, спати, спати.
Дні, у загальному-те мало відрізняються друг від друга. П'ять днів пролетіли, залишився останній день перед від'їздом. Навчання неначебто закінчено. Їдемо перевіряти навички катання й орієнтування на місцевості самостійно. Чогось виходить, але от зрозуміти б чого саме. Т.е. я, звичайно, можу їхати, старанно зображуючи повороти, але от ніяк не можу зрозуміти для яких понтов мені ціпки те потрібні? Я, звичайно, бачу, як круто народ несеться долілиць по чорних трасах, допомагаючи собі ціпками повертати, а от мені вони здаються зайвим вантажем. Ціпками те нас користуватися саме не навчали:).
До речі, на рахунок ціпків. Часто інструктори дитячих груп просили допомогти посадити на підйомник і простежити за дітьми із груп, тому що одного інструктора на всіх не вистачає. І от їду я з дітьми й бачу як зі спереду їдучої креселки зривається й летить долілиць ціпок. А внизу те їздять люди! Добродії, не качайтеся під підйомниками!! Уб'є!!!
Від'їзд назад відрізнявся таким же моторошним знущанням над організмом. Т.е. раннім підйомом і трансфером у ночі.
Цього року ми збираємося знову в Австрію, щоправда, уже не в Мету. І спробували заздалегідь забронювати місця в дитячій школі. Знайшли сайт, що навіть зроблений на російському й де обіцяні російськомовні інструктори. Запитую їх на російському про резервування місця, дублюю на англійському. Відповідають, ессно, на англійському. Ми, говорять, не резервуємо заздалегідь місця в групах. От коли приїдете, приходите і якщо будуть місця, то запишемо:). Австрія, однак...
На прaвах реклaмы:
мужской деловой костюм . . детские пледы, цены . . Краткосрочная виза в Словению. Читать про виза в Словению. . детская одежда оптом и продажа детской одежды оптом москва . . махровые полотенца оптом новости .