Популярні країни для відпочинку
Перші враження про Німеччину
Германія - країна, у яку я була закохана з дитинства. Мене завжди залучали на фотографіях Бранденбурзькі ворота, я просто марила спробувати справжнє німецьке пиво; мені здавалося все таким гарним у цій країні, а сама країна була такий далекою... От і вибрала ще в школі німецька мова. Його й продовжила вчити на факультеті іноземних мов.
Волею случаючи я все-таки побувала в Німеччині. Правда, тато моторошно переживав, боявся за дочку, мол, що-небудь, так трапиться. Господарка агентства ж запевняла, що страшнее тут, ніж там. Так і виявилося. Перші враження про Німеччину - Боже, чому в них всі машини такі чисті?! Чому в нас не так? Дороги - просто шикарні, їдеш як по маслу, немов летиш. Чесно.
Тому що працювала я недалеко від міста Дюссельдорф (по програмі au-pair), мій автобус доставив мене на вокзал. Я його смутно пам'ятаю, оскільки йшов дощ. Але те, що я побачила після нього, потрясло мене: багатоповерхові будівлі різних фірм із безліччю офісів усередині, будинку зі скла, граніту, і все це в такій кількості! Безліч, просто безліч, гарних, модних і ЧИСТИХ (!) машин. А люди! Елегантно одягнені працівники банків і інших різних установ, усі говорять по мобильникам, у руках портфелі. І всі поспішають, квапляться... Це нагадувало сцену з голлівудського фільму про робочі будні великого міста. Я закохалася в Дюссельдорф. От це - справжнє життя, думала я.
І не помилилася. Люди там роботящі. Можуть працювати 22 години на добу. І це не жарт. Так, мій Gastpapa, будучи кондитером і маючи власне кафі, спав в особливо напружений час максимум 3 години.
Офіціантка в цьому ж кафі працювала 10-11 годин, з 15 років увесь час на ногах, і до 18 років вени на її ікрах проступали так, що взуття з високими каблуками вона практично була не в змозі носити. Але так там живе вся молодь. Вони починають працювати чи ледве не з дитинства, щоб мати в кишені власні гроші (від 5,6 до 10-15 євро в годину + чайові). Вони миють машини, розклеюють оголошення, розносять піцу, працюють у кафі й на заправленнях. Все це вони роблять із однією метою - до 18 років обзавестися власним автомобілем. Не факт, що він повинен бути новим, головне, щоб був. Це означає повну волю від батьків. Сидіти на шиї в батьків там взагалі не прийнято. Причому це менталітет не тільки німецької молоді, але й уроджених турков, а також російських емігрантів. Протягом часу, що вони працюють, тинейджери й підлітки можуть дозволити собі добре, навіть дуже добре, одягатися. Так, завдяки моїй подрузі Севаль, я побувала в шикарнейших бутиках Ратингена, Дюссельдорфа й Кельна. Одяг таких марок я й не бачила. Тільки чула про їхнє існування. А там виявилося досить просто навіть дещо придбати їхніх речей відомих марок. Робити це без стиснення, як це відбувається в нас, тому що на тебе дивляться продавці так, начебто ти зайшов обляпати руками всі навколо, нічого не купивши, оскільки в тебе немає на все це грошей, я навчилася саме там. Там дуже милі й привітні продавці. У магазинах одягу завжди багато примірювальних кабінок, причому не таких тісних, як у Росії. Можна набрати купа одягу, усе переміряти, нічого не купити, а вони навіть слова не скажуть, крім чергового: "Приходите ще. Ми завжди Вам раді". Ну, і все в цьому дусі.
Що мені особливо сподобалося в німецьких магазинах, так це можливість одержати дисконтну карту при покупці на будь-яку суму. Так, прикупивши один раз в елітному магазині пари носків, я одержала дисконтну карту з 3% знижкою при будь-якій покупці. Причому якщо там навіть діяли 30 або 40% знижки на продукцію, до них у кожному разі приплюсовувалися ще ці 3%. Дуже зручно. Я просто обожнювала цей магазин.
Магазини типу супермаркетів за рівнем обслуговування, у принципі, близькі до нашим, по мірках останніх двох років. Єдино, що вибір там більше, площа обширнее.
Ще хотіла б розповісти об їхнє чудо - транспорті. Чому чудо? Так тому що ходить за розкладом і чистий, немов його миють після кожного пасажира.
По-перше. У кожному місті, не залежно від того, малий він або це місто- конгломерат, є залізничне полотно для електричок, які користуються просто скаженим успіхом як у місцевого населення, так і в приїжджих громадян. Я теж швидко оцінило всю перевагу цього виду транспорту. Електрички ходять строго за розкладом (кожні 20 хв.), щоправда, за дуже рідкісним винятком, з незначним запізненням; плюс до всього за 5 мінут (або того менше) ти можеш доїхати до сусіднього міста. Так, до столиці федеративної землі Північний Рейн - Вестфалия я добиралася 30 мінут. Кожну зупинку повідомляють, тому якщо ти не орієнтуєшся на місцевості, навряд чи проїдеш потрібну тобі зупинку. Місцеве населення користується проїзними квитками - це набагато дешевше. У них якийсь вигідний тариф, скажемо так. Для іноземців існують проїзні квитки на дві або чотири поїздки. Їх можна купити на кожній станції, там коштують спеціальні автомати. Все легко й просто для розуміння. До речі, вартість квитків буде тим дорожче, ніж далі місто призначення від того місця, де ти купуєш квиток. Так, наприклад, квиток до Дюссельдорфа від Хезеля, де я безпосередньо жила й працювала, на чотири поїздки (тобто, у два кінці), коштував близько 4,5 євро. Тоді як одна поїздка на автобусі в Ратинген або по місту, не важливо, коштувала 1,70 євро. Виходило у два рази дешевше. Що мені ще подобалося, так це те, що по одному квитку на даний напрямок, я могла зійти на будь-якій станції. Правда, відповідно, кількість поїздок по проїзному вже зменшувалося. У Німеччині на кожній станції треба дрюкнуть квиток. Це означає, що його потрібно проштамповать за кілька мінут до від'їзду. (При проїзді на автобусі такий автомат перебуває усередині.) Якщо я не помиляюся, цей штамп діє протягом 3 годин. На ньому вказується дата й час штампа. Природно, наступного дня квиток втрачає свою проїзну силу.
Навіщо це робиться. У будь-якому виді транспорту є контролери, які перевіряють наявність квитка зі штампом. Якщо його ні, тебе можуть зняти з рейса (один раз я попалася), оштрафувати, причому штраф такого характеру в розмірі 3 разів, і ти заносишся в комп'ютерну базу відповідних органів з усіма наслідками, що випливають звідси.
Однак, мені вдавалося робити наступне. Я знала, що контролери бувають в основному ввечері, тому часто не дрюкала квиток, а їздила "зайцем". Справа до вечора- ставила штамп поверх старого, він виходив нечітким, розпливчастим, іноді такі бувають, я вже знала, де. А іноді навпаки: старий штамп був ледве видний, а новий був чітким, тому до мене ніхто не чіплявся.
Але один раз я все-таки попалася. Ми саме верталися з подругою з Кельна через Дюссельдорф. У мене був квиток, але мені було так шкода його штампувати, що я подумала, якщо зайде контролер, я скажу, що спізнювалася, не встигла штампонуть, а квиток на випадок чого покаджу. По фатальній випадковості так і відбулося, плюс до всього ми сіли в останній вагон, з якого й починається перевірка квитків. Ми були перші, кого перевірили. Ну, я й дала свою заготовлену мову. Чоловіка були непохитні. Моя подруга початку їх переконувати, говорити, мол, тільки приїхала працювати, не знає ще багато чого. Але все-таки вони висадили мене на найближчій станції з напуттям більше так не надходити. Там я дочекалася наступного поїзда й благополучно добралася до своєї квартири.
Згадуючи той час, я дивуюся тому, що я могла так пізно вертатися додому з іншого міста. Але мені було абсолютно не страшно. Я почувала себе там як риба у воді. В Астрахані ж уже боязно показувати ніс пізніше 9. Кожна вулиця в Німеччині добре висвітлюється, тротуари - просто казка по наших мірках. Правда, я не бачила за півроку перебування там ні однієї погано виложенной вулиці. У всіх дворах - чудовий асфальт, у центрі міст у непроїзній частині - звичайно брущатка.
Так що в мене залишилися позитивні емоції щодо сервісу в цій країні. Раджу тим, у кого їсти можливість побувати в Німеччині, зробити це. Ви не пошкодуєте.
Тетяна
На прaвах реклaмы:
Купить штучный дубовый паркет. Купить паркет из дуба, клёна. . прайсы декоративной полимерной штукатурки tex-color . покупка недвижимости в чехии . . интенсивные курсы английского москва .