Популярні країни для відпочинку
Побачити Париж і воскреснути!
ПАРИЖ ПОБАЧИТИ Й ВОСКРЕСНУТИ!
Писати про Париж після Хемингуея, Гюго, Бальзака, Еренбурга й багатьох інших справа невдячне: краще написати неможливо, а гірше не коштує. Тому дивитеся самі.
- Ви були в Парижу по справах? - запитали мене.
- Тільки по справах бути в Парижу неможливо! - відповів я.
Побувавши в Парижу, я відчув, що воскрес до нового життя й нової любові.
У Париж неможливо не закохатися. Коли повернувся в рідний Петербург, виникло почуття, начебто я прокинувся. Все побачене в Парижу здавалося прекрасним сном, настільки пережите було нереально красиво, захвативающе почуттєво, незбагненно добірно.
Париж це лиск, це шик. Париж - це мрія. І як у всякій мрії, лише невелика частина - реальність, інше - гра уяви, упоительная фантазія, імідж. Париж - це сон наяву!
Говорять, під час відвідування Єрусалима багато хто «занедужують» ієрусалимським синдромом (мені теж хтось приписав цю «хворобу»). Але те ж саме можна сказати й про Париж. Я відчув, що закохався в Париж тільки лише коли повернувся в Петербург, причому закохався сумирно, безнадійно, нерозважливо. Став зауважувати в новинах, в інтернеті, у фільмах, у рекламі згадування про Париж, на що раніше не звертав увагу.
Вчера, например, прочитал, будто самая ленивая нация ето французи.
Так, французи вміють жити й насолоджуватися життям, і цьому потрібно в них повчитися.
Життя не для роботи, а робота для життя!- такий їхнє гасло. - Життя для задоволення!
При всьому пропасному темпі паризького мурашника, французи живуть не поспішаючи: їдять не поспішаючи, сидять не поспішаючи, лежать не поспішаючи, розмовляють не поспішаючи, цілуються не поспішаючи.
У них радісного, повні щастя особи.
Почуття власного достоїнства (і навіть самовдоволення) можна побачити в особі кожного француза, що з'ясовно й зрозуміло.
Кого більше люблять французи: росіян або американців? Французи найбільше люблять себе!
Здається, для себе французи комунізм уже побудували, і живуть припеваючи.
Тому всі й прагнуть у Францію - цю землю благоденства, де тільки сирів чотириста сортів. І сортів вин не менше.
Посидіти в паризькому кафі й вкусить паризьких делікатесів однаково що виявитися в раї.
Щорічно Париж відвідує 20 мільйонів туристів, що майже в десять разів перевищує чисельність його постійних жителів.
Очевидно, що весільна подорож треба проводити в Парижу, - це місто створене для любові!
Без любові Париж не Париж. Париж просочений ароматом любові, він пахне любов'ю. Відчуття, начебто перебуваєш в аурі любові - любові почуттєвої, любові задоволення, любові насолоди, але тільки не любові страждання, властивої лише росіянином.
Ф.М.Достоєвський приїхав у Париж до своєї коханки Аполлінарії Сусловой, утікши від умираючої дружини Марії Дмитрівни Ісаєвій. «Ти спізнився», - сказала йому Аполлінарія. - «Занадто пізно». Вона сумирно полюбила іншого - студента-медика, іспанця Сальвадору.
Можливо, тому Достоєвський написав, що Париж це місто, у якому можна бути нещасливим, але не страждати.
Я б сказав інакше: у Парижу можна страждати, але при цьому не почувати себе нещасним.
У Парижу всюди можна почути російську мову. Половина всіх росіян, що роблять покупки в Парижу це москвичі, п'ятнадцять відсотків - петербуржці.
Чесно зізнатися, я їхав у Париж за натхненням, - і я його знайшов.
Париж не тільки джерело натхнення, але й безперечний еталон витонченості й краси. Краса тут усюди; краса не тільки садів і архітектури, але насамперед людей.
Стільки гарних людей в одному місці я не бачив ніде. Перебуваючи в Парижу, здається, що потрапив на кастинг - так багато гарних дівчин і жінок, але особливо багато гарних чоловіків - доглянуті, закохані в себе мачо.
З кожної особи можна писати роман. Навколо тебе ходять всесвіти - неповторні, бездонні й незбагненно гарні.
Я не відчув прози життя навіть у позі французьких жебраків.
Це не означає, що я зауважував пацюків, що бігають, і клошаров у паризькому метро (об цьому окрему розмову). Але незважаючи ні на що Париж це пісня!
Здається, парижане не говорять, а співають, - настільки м'який і співучий французька мова. Тут навіть камені, здається, наспівують французький шансон. Усюди чується неповторне звучання французького акордеона.
Тепер я краще розумію Ернеста Хемингуея, Іллю Еренбурга й багатьох інших, хто не має сил був покинути Париж. Тому що Париж це душу миру!
Якщо Петербург по вираженню Достоєвського «саме навмисне місто на землі», то Париж саме несподіване й саме вільне місто.
Париж - це одне велике почуття, і тому описати його словами неможливо.
Так, Париж це свято, але який неможливо відвезти із собою!
Я повернувся в рідний Петербург, але усе ще відчуваю себе в Парижу. Дивлюся на що відбувається немов ззовні - зі світової столиці краси й любові!
Чесно говорячи, від такої краси хотілося вмерти, - але тільки в Парижу!
А ще краще - у Парижу жити.
Хоча особисто я Петербург на Париж не проміняю.
Париж не навмисний і не похмуре місто як Санкт-Петербург. Париж це казка, розказана вдень, що ніколи не кінчається. Париж це поема, що будуть писати доти, поки існує цей самий закоханий у себе місто.
У Парижу повинен побувати кожний, хто мріє там побувати. Посидіти на відомій набережній Сени напроти собору Нотр-Дам - ритуальному місці всіх закоханих - відчути тонкий смак краси й п'янкий аромат любові. У Парижу краса особлива - почуттєва, витончена, граціозна.
Кожна людина у своєму житті повинен посадити дерево, виростити дитину й ... побачити Париж.
Відому фразу «побачити Париж і вмерти» варто розуміти так: Париж потрібно побачити перш, ніж умерти.
Париж побачити й воскреснути!
ПРО, Парі...
Микола Кофирин - Нова Російська Література
На прaвах реклaмы:
Современные покрытия для бассейнов с помощью особой формы и компонентов. . что такое видеорегистратор . . помощь на дорогах хороший бесплатный сайт . . деревянные окна цены разные отзывы . . ремонт пвх окон .