Популярні країни для відпочинку
Подорож у літо.
Своя розповідь почну з того, що розв'язали їхати в Малайзию зовсім спонтанно. Просто розв'язали зустріти Новий рік у теплих країнах. Про Малайзии мова йшла давно, от і розв'язали, а чому б не цього разу. Звернулися в турагентство, спланували маршрут ( Куала-Лумпур – о. Пинанг - Сінгапур), забронювали готелі, купили квитки на Катарські авіалінії до Малайзии й внутрішні перельоти на Малайзійські авіалінії.
Отже, день вильоту. Включаємо телеуводити, увести до ладу, а там… інформація про цунамі в південно-східній Азії. От так так! Ну, начебто б про Малайзию нічого не сказане.
Пятичасовой переліт до Дохи, дві години на аеропорті й 7,5 годин лету до Куала-Лумпура. Прилетіли. Аеропорт у КЛ це окрема історія. По-перше, він величезний, чистий, світлий, сучасного дизайну. По-друге, він складається із двох терміналів, між якими курсує поїзд. Щоб по прильоту забрати багаж, треба на цьому самому поїзді переїхати з одного будинку в інше. В аеропорті величезні переходи, просторі зали чекання, непоганий (м'яко сказане) Дьюти фри. Більшого розміру аеропорт, особисто я, бачила тільки в Парижу, та й то можу помилятися. А найголовніше, що навколо аеропорту справжні джунглі! Навіть багатоярусне паркування у входу вся обплетена дивовижними рослинами.
Нас зустрічають і везуть у готель Corus. Готель як готель - 4*. Номер з видом на вежі-близнюки Петронас. Та й ходу до них – хвилин 10. Поспали пари годин і на прогулянку. Вечірній Куала-Лумпур – це щось. Сучасні будинки, тропічні рослини, підсвічені тисячами вогнів, готелі, просто вулички. Трохи фото у веж Петронас, потім ідемо до телевишки. Спочатку начебто б вулиці центральні, а потім уже якісь задвірки. Благо малайці чуйний народ охоче пояснюють куди йти. От уже й підніжжя вежі. Повз проїжджають таксі, звідти здивовано визирають таксисти. Крім нас на вуличці жодного пішохода. Ух, дійшли! Піднімаємося на ліфті на оглядовий майданчик. Місто як на долоні. Але більше напівгодини там робити нема чого. Є там ще обертовий ресторан, типу нашого «Сьомого неба», але столик замовляти треба за місяць, а то й більше. Тобто, якщо є бажання, те краще це забронювати перед поїздкою. Назад добираємося вже на таксі. Шлях лежить у Чайна-Таун. От отут-те справжня Азія. Їжа готуватися прямо на вулиці, купа крамничок, що торгують сувенірами, сумками Луи Вюттон, Прада, Гуччи, Диор і т.д., годинником усіх наявних дорогих марок від Ролексов до Костянтина Вашерона. Тут на відміну від усього іншого міста, торгівля йде майже всю ніч. Таких моторошних нетрів я ще не бачила. Всупереч усім запевненням путівників і відкликанням туристів, поїсти тут ми так і не вирішилися. Небагато поплутавши в пошуках монорейкової дороги, сідаємо в таксі, їдемо в готель. Повечеряти в готельному японському ресторані не вдалося, закрився. Взагалі там у багатьох закладів дивний графік роботи – багато починають працювати тільки після обіду й годин до 23-00. Довелося замовити вечеря в номер. З'їли щось із європейської кухні. Уже й не пам'ятаю що.
Ранок. Сніданок в отеленні. Самостійний піший обхід центральних визначний пам'яток. Ах так, до центральної площі їдемо на метро, благо станція в 2 хвилинах від готелю. Метро чистеньке, зроблене за принципом деяких станцій у Пітеру, тобто через двері на платформі прямо у вагон. У місцевого поїзда всього 2-3 вагона, які не мають меж собою розмежування, тобто така довга кишка через увесь поїзд, що, на мій погляд, дуже зручно – менше товкучка й більше повітря.
День. Оглянувши будинок султана Абдул-Самада, Центральний ринок, що був будинок Головного вокзалу, будинок Керування залізниць і модернову Національну мечеть, ідемо в Парк Птахів. Тут у тропічній рослинності у вольєрах і на волі живуть птаха, яких можна тільки по телевізору побачити. Описати це все складно, треба бачити. Потім по доглянутих доріжках переміщаємося в Парк Метеликів. Він набагато менше по розмірах, чому попередній парк, але більш мальовничий. Представте, над вами пурхають метелика невимовних фарбувань розміром з долоню. Ну й нарешті, Парк гибискусов і орхідей. Отут уже й зовсім усі описи cовсем недоречні. Хто бував в оранжереях, може собі представити десяту частку тих рослин, які тут ростуть: фікуси, аспарагуси, гибискуси, пальми всіляких конфігурацій, агави й ще купа всякої різної рослинності, частина якої ми з вами вирощуємо як домашні, а там вони ростуть самі по собі. А в заростях повно диких мавп.
Вечір. Уже валимося з ніг. Ідемо в Торговий центр, що в підніжжя веж Петронас. Купа народу. Магазини від люксових марок до масс-маркета. Покупки, кава в кафешке з видом на фонтан, пари фото в цього самого фонтана. Задоволені й без сил вертаємося в готель.
Знову ранок. Сніданок. Беремо таксі, їдемо на окраїну міста в печери Бату ( близько 12 км). Це природні вапнякові пагорби, у яких розташовуються глибокі печери. В одну з них печеру Світла ведуть 272 щаблі ( по них носиться безліч мавп). Тут перебуває святилище індуїстського бога Субрахманья. Огляд печер займає не більш 20 хвилин. Потім на таксі їдемо до Цетрального вокзалу, звідти сідаємо на монорейку (він іде десь на рівні 2-3 поверху) і їдемо до центру – така невелика оглядова екскурсія. Потім витрачаємо ще небагато грошей у Торговому центрі, і під дощ, що починається, біжимо до готелю, де нас уже чекає таксі в аеропорт. Треба сказати, що за всі 2 дня перебування в КЛ сонце визирало в цілому на 1-2 години. А все інше час небо було затягнуто хмарами, але t при цьому була близько 30 градусів, так + майже 100% вологість. У загальному не мороз ))
Отже. 30 хвилин польоту й ми на острові Пинанг. Знову зустріч і трансфер. 35 хвилин і ми в готелі Холидей Инн Ресорт 4*+. Непоганий готель, є всі що потрібно. Територія невелика (це вам не Туреччина), але доглянута… Білий песочек, кокосові пальми, басейн. Ресторан один на терасі.
Ну, отут що описувати: лежання в жезлонге, купання в море, катання на гідроциклах (набагато дешевше, чим у Туреччині – 20 хв. – 50 ринггитов, тобто ледве більше 12 доларів), можна ще на парашуті політати. Ух… море тепле… але було мутновато через цунамі… потім начебто б потихеньку стало очищатися. Але народ мало плавав у море, не знаю чому: чи те боялися цунамі, чи те медуз отрутних, чи те брудне воно тому що. Очевидно через зміну годинних поясів (+ 5 годин від московського) постійно пробивало на поспати. Взагалі я не можу спати днем, але отут… навіть по 20 хвилин поки їдеш у таксі вдавалося. Екскурсій пропонується безліч, але ми їздили самі – на таксі. Були в Джоржтауне (столиці острова), на горі Пинанг (Pinang Hill) і в храмі Кек Локк Си.
Джорджтаун пристойне містечко, увесь забудовується не гірше Москви сучасними будинками, набагато симпатичніше, чим у Москві. Там ми відвідали (чисто випадково – просто заблудилися) ) індійський квартал. Нічого особливого, просте місце, де живуть одні індуси. Храм лежачого Будди й Жінки Будди теж варто відвідати, особливо другий. Там такий симпатичний дворик.
На гору Пинанг ми їздили ввечері на таксі. На саму гору(732 м) вас довезе швейцарський зубчастий фунікулер, установлений в 1923 р. На самій горі є готель, ресторан, сувенірні крамнички. А найголовніше – вид на місто. На самій горі англійці ще в позаминулім столітті будували щось типу лікарень для своїх службовців, хворих малярією, туберкульозом і т.д. і т.п.
Храм Кек Локк Си. Туди ми їздили з водієм, нам його порекомендував хлопці з Кемерово, які жили в нашім отеленні. Дуже гарний мужик, добре говорить англійською мовою. Взагалі малайці дуже чуйний і привітний народ. А які в них маленькі жінки – у магазинах ходовий розмір одягу – 34 (європейський), взуття – 34 (російський). Чоловіка теж не велетні.
Найголовніше, що люди європейської зовнішності зустрічаються не так уже й часто, свої – ще рідше. Колом східні особи. От уже точно – попадаєш, як в інший світ: узимку жару, люди не схожі на тебе, навіть вуличний рух по іншій стороні (англійська спадщина), а вже рослини й тварини – це окрема історія. Усі настільки «не таке» як звично, що навіть дух захоплює. М- Так, вийшло якось пафосно ))
От уже віднесло мене – письменник я некудишний. Так про що це я?
Храм Кек Локк Си. Сам храм просто казка: яскравий, світлий. Буде можливість - обов'язково відвідаєте.
Ще можна з'їздити на ферму тропічних фруктів, беріг мавп, сад метеликів, Храм змій. Але туди ми не добралися, а тому сказати нічого вам не можу.
Вечорами походи в місцеві ресторанчики. Ми в основному відвідували seafood ресторани, де вибираєш плаваючу в акваріумі рибку або креветок, і її тобі відразу готовлять. Чому seafood? Просто по приїзду ми спробували індійської кухні, ну… я вам скажу, я таке їсти не можу… горить вогнем. У китайській мені не подобається те, що всі приторно солодке. Так що вибір був зроблений на користь морських гадів, до того ж за ті гроші в Москві так не пошикуешь. Ах так! ще вдалося поїсти Russian Borchsh… нічого… схоже. Взагалі в Малайзии всі досить дешево: їжа, сувеніри, розваги. Для відомості: 1 наш зелений рубль($) = 3, 76 їх ринггитов. І курс скрізь майже той самий. Сім днів пролетіли непомітно, нам настав час їхати. Малайзия – чудесна країна, але нам пора. Ранній ранок, ще все сплять, а ми валізи в руки й знову в аиропуирто (исп.). Нам має бути годинний переліт Малайськими авіалініями до Сінгапуру.
Але про це вужі шукайте розповідь у розділі – Сінгапур.
На прaвах реклaмы:
Купить одежду сток оптом. Сток оптом в Москве , одежда и трикотаж. . Создание сайта королев и Мытищи. Создание сайтов Королев, Щелково. . pinnacle studio 15 скачать бесплатно русская версия . купить казан из чугуна . доставка букетов и цветов по Москве