Популярні країни для відпочинку
Росіянин туризм: від пансіону до круїзу
Як відомо, більшість серйозних довідників визначають туризм як «вид активного відпочинку, що представляє собою подорожі, що сполучаться з елементами спорту». Все верно. Однак для більшості з нас - вихідців зі СРСР - під цим словом таїться куди більше.
У чому ж унікальність радянського й російського туризму, що успадковує за ним? Чим ми відрізняємося від, скажемо, німців, англійців і «різних інших шведів»? Щоб відповісти на це непросте питання, давайте спробуємо звернутися до історії.
Полювання до зміни місць
Строго говорячи, до середини XIX століття туризму в сучасному розумінні в Росії не існувало. Однак після реформ їздити по країні й за кордон стали усе активніше. Настільки, що до початку ХХ століття приморські курорти Європи були повні росіянами. У Ніцці й Биарице будувалися «російські пансіони», обслуга розуміла мову, а відносна дешевина робила такий відпочинок доступним для середнього класу того часу - лікарів, інженерів, викладачів. Свідченням тому можна вважати листа А.П. Чехова. В 1897 р. він писав з Ніцци: «Тут і теплей, і интересней, і життя набагато дешевше... За чудову кімнату... за сніданок, обід (по якості й кількості не уступають нічим 2-карбованцевому обіду в Ермітажі), кава й проч. і проч. я плачу 70 франків у тиждень, тобто 100 руб. на місяць. Стало бути, неодружена людина, що заробляє 2500-3500 руб. у рік, може прожити тут прекрасно». Відзначимо, що місяць у Ялті в сезон, у готелі середньої руки без харчування обійшовся б бажаючим в 50 тодішніх рублів...
Між іншим, Антона Павловича можна сміло назвати одним з перших російських морських туристів. Після своєї подорожі на Сахалін він вертався додому кружним шляхом - на пароплаві через Індійський океан, Середземного й Чорне моря, відвідавши Японію, Гонконг, Сінгапур, Цейлон, Константинополь. Про свої враження він залишив записки, опубліковані видавцем Сувориним (він і оплатив поїздку) і колишні досить популярними в російської читаючої публіки.
Треба сказати, що дореволюційний російський туризм відрізнявся від своїх європейських або американських аналогів в основному релігійною специфікою. За кордон і по країні їздили не тільки люди досить забезпечені, з метою «мир подивитися, себе показати», але й прочани, для поклоніння святим місцям. Цікаво, що майновий ценз у таких поїздках особливої ролі не грав: до Труни Господню в Єрусалим їздили (а вірніше, плили на пароплавах) як великі князі й багаті купці, так і цілком звичайні селяни. Наприклад, в 1914 році Землю Обітовану щорічно відвідувала 35-40 тис. людина, по перевазі - селяни. Це відзначив і поет Андрій Білий, котрий писав про великодні свята 1911 р. у Єрусалимі: «Пів^-Єрусалима говорять російською мовою... зараз тут 6 000 прочан - мужичков». Цікаво, що майже сто років через подібні поїздки (правда, найчастіше в складі круїзних турів) стали користуватися в Росії настільки ж більшим попитом. «Як правило, - говорить Ольга Килимник, директор єдиного в Росії національного круїзного туроператора «Метрополис Круїз», - такого роду програми, наприклад поїздки в Єрусалим, користуються дуже високою популярністю в російських мандрівників. Вони цікаві всім - і людям воцерковленним, і просто цікавиться. Це доводиться враховувати при розробці маршрутів національних круїзів».
Війна, а пізніше революція цю традицію перервали. Але як тільки країна початку оживати після катастрофічної розрухи, розвиток туризму почалося вже на державному рівні.
Нас водила молодість
Організація в 1929 році «Суспільства пролетарського туризму» була своєрідною відповіддю на суспільну необхідність. Це час взагалі відрізнявся цивільною активністю - країна швидко прощалася з масовою неграмотністю, молодь виявилася провідною політичною й соціальною силою. Надмір сил вимагав виходу; туристичний рух, що почався самодіяльне, став настільки масовим, що привернуло увагу на державному рівні.
Тим часом, створене трохи раніше підприємство «Радянський турист» потребам цього нового покоління не відповідало. Ця організація, що стала мішенню для тодішніх сатириків (згадаємо, наприклад, булгаковських літераторів, що б'ються за путівки), орієнтувалася на спокійний «пляжний» відпочинок, без особливих ідеологічних изисков. Природно, що популярністю таке дозвілля користувалося, але масовим назвати його було не можна.
«Суспільство пролетарського туризму», створене, як це часто тоді бувало, «знизу», навпаки, орієнтувалося саме на пізнавальний і активний відпочинок. Виявилося, що він дуже затребуваний. Уже через рік після створення в «Суспільство» увійшли 50 тисяч чоловік - десятикратний приріст! Це була своєрідна революція: саме із цього часу радянський (а потім і російський) туризм придбав свої «родові» риси: орієнтованість на колективний, пізнавальний і активний відпочинок, що розвиває не тільки тіло, але й особистість.
До середини 30-х років туризм став настільки популярний, що «Суспільство» стало розвивати міжнародний туризм. Були налагоджені зв'язки з комуністичними туристичними організаціями в Німеччині, Чехословаччині й інших країнах Європи. Виник обмін, у СРСР потягнулися іноземці... Можливо, саме це й стало причиною розгону організації. В 1936 році «Суспільство пролетарського туризму», як і багато хто інші, розігнали. Керівництво було репресовано, а структури перейшли у Всесоюзний комітет зі справам фізичної культури й спорту.
На користь руху це, зрозуміло, не пішло. Міжнародні зв'язки були зруйновані, багато низових організацій розпалися. Довелося вживати екстрених заходів - наприкінці 30-х років почалося становлення мережі турклубов, які й стали основою радянського турдвижения на довгі роки.
Під час Великої Вітчизняної війни про туризм говорити, по зрозумілих причинах, не доводилося. Однак уже в 1945 році туристсько-екскурсійні керування були відтворені в Ленінграді, Кримі, на Північному Кавказі, у Краснодарському краї, а потім і в інших краях і областях. І далі розвиток ішов по наростаючі.
По морях, по хвилях
Уже до середини 50-х років туризм став своєрідною візитною карткою епохи. Колоритні бородані з гітарами й рюкзаками стали героями кіно й літератури. Романтика походів буквально просочила повітря «оттепельной» країни. І в цей же час почав активно розвиватися інший вид активного відпочинку - морські й річкові подорожі. У цьому випадку збіглося багато факторів: покоління, що воювало, якому в цей час уже було в середньому біля 40-50 років, хотіло, з одного боку, комфорту. З іншого боку, ці люди змолоду звикли до активності. Із третьої, після війни в СРСР потрапило достатню кількість кораблів, споконвічно призначених для туристичних цілей. Завдяки цьому збігу обставин уже на початку 50-х років круїзи стали улюбленою формою відпочинку величезного числа людей.
Крапкою відліку морського круїзного туризму в СРСР можна вважати 1957 р., коли ВАО «Інтурист» орендувало в торговельного флоту два теплоходи - «Грузію» і «Перемогу» (обоє судна споконвічно були трофейними, німецькими), організувавши турів з Одеси в Ленінград навколо Європи. До речі, саме на «Перемозі» ішли зйомки знаменитої комедії «Брильянтова рука» - у ній судно виступало як «Михайло Светлов». Ще один корабель - «Петро Великий» - возив по Чорному морю іноземних (переважно із країн соцтабору) туристів.
Популярність таких маршрутів була неймовірною. Поїздки по Волзі із серйозною екскурсійною й культурною програмою розписувалися на багато місяців уперед, дістати путівки на них було досить непросто. А морські міжнародні круїзи з відвідуванням іноземних портів і зовсім були межею мріянь (знову згадаємо незабутнього Семена Горбункова з «Брильянтової руки»). Усвідомивши це, тодішній монополіст турринка «Інтурист» розширив маршрутну мережу. В 1962 р. на Далекому Сході теплохід «Григорій Орджонікідзе» став ходити з туристами по маршруті Знахідка - бухта Ольги - Совгавань - Холмск - Корсаків. Цей двадцатидневний вояж користувався величезною популярністю, незважаючи на те, що погода в цих краях нестійка й далека від «нормальної» курортної. Успіх такого «крутого маршруту» підстьобнув розвиток круїзів на Півночі й Балтиці.
Треба сказати, що щодо цього радянський турбизнес впритул наблизився до закордонного, але з однією кардинальною відмінністю: наші круїзи були «перевантажені» культурою. Причому робилося це не по залишковому принципі, а було однієї з основних частин подорожі. Сплав комфорту, активного відпочинку й інтелектуальній складовій багато в чому визначав і контингент таких лайнерів: як правило, це була інтелігенція - як технічна, так і управлінська.
Ах, білий теплохід...
Розвиток цього напрямку йшло дуже швидко й не перервалося навіть після розвалу СРСР. Уже з початку 90-х років, коли перед нашими співвітчизниками відкрилися границі, водні подорожі стають усе більше масовими. Можливо, причиною тому падіння популярності самодіяльного туризму: багато регіонів, куди було прийнято їздити «дикуном», стали просто недосяжними, та й центральні області не були безпечними. Тому активні люди, для яких пляжний відпочинок не був цікавий ніколи, стали масово освоювати морські й річкові «цивілізовані» маршрути.
«Традиційно наші росіяни (вірніше, російськомовні - вихідці з колишнього СРСР) клієнти, - говорить Ольга Килимник, директор «Метрополис Круїз», - люди респектабельні, і їхньої вимоги до сервісу досить високі. Тому всі наші круїзи організовані на висококласних судах з європейським рівнем сервісу. Крім того, російський круїзний турист вигідно відрізняється від співвітчизників, що заполонила всі світові курорти, тим, що він добре утворений, інтелігентний і активний.
Як правило, він хоче не просто вражень, але нового культурного й інтелектуального досвіду. Через це, наприклад, у наших круїзах стоянки куди длиннее, ніж у наших закордонних колег, а екскурсійна програма більше насищенна й спеціалізована. У самих цікавих портах ми, наприклад, коштуємо по двох дня, що не прийнято на міжнародних круїзах. Зроблено це для того, щоб туристи могли вибирати по своєму смаку: комусь потрібні оглядові екскурсії, для досвідчених мандрівників важливіше тематичні програми, а хтось готовий піти тільки по ексклюзивному маршруті. Наприклад, при відвідуванні Рима новачки вибирають класичну оглядову екскурсію, більше досвідчені - музеї Ватикану або художні скарбниці Рима, а для спокушених передбачена історико-археологічна екскурсія в Тарквинию - місто етрусків».
Навіть по статистиці російський турист відрізняється від західного кардинально. Якщо їх «круизник» - це звичайно пенсіонер, то в нас плавають люди найбільш активного віку - від 35 до 55 років (дані «Метрополис Круїз»). «Наш клієнт більше молодої, - коментує Ольга Килимник. - Більше допитливий, більше упереджений. Більше рухливий, але потребуючої більшої опіки. До їжі, її якості й кількості висуває специфічні вимоги - наприклад, нашій людині обов'язково потрібно класичне перше. Розвагам на борті надає великого значення, при цьому цінує не тільки професіоналізм виконавців, але імена й звання учасників концертної програми. У своєму середовищі легко розкріпачується, активно проявляє творчі можливості, що дуже важливо враховувати при організації дозвілля на теплоході. В екскурсійних програмах цінує більше пізнавальну частину, ніж видову. І головне, з нашими туристами можна дружити. З ними легко створюється та сама сімейна, клубна атмосфера, що відрізняє «росіяни» круїзи».
Цікаво, що навіть криза 1998 року на популярність морських подорожей вплинув незначно. Уже з 1999 року ріст продажів круїзних путівок стабільно становив 10-12% у рік. Деякий затишок наступило тільки в кризові часи 2008-2009 гг., причому зв'язано воно було не стільки з фінансовими втратами, скільки з гострою недостачею кораблів. «Сьогодні розвиток вітчизняного круїзного туризму гальмує в основному відсутність сучасних комфортабельних теплоходів у Росії, - уважає Ольга Килимник. - На даний момент у такій морській державі, як наша, залишилася пара судів, які із застереженнями можна було б назвати круїзними («Русь» на Далекому Сході, зокрема). Тому ми, як єдина вітчизняна круїзна компанія, змушені звертатися до іноземних судновласників, щоб організувати круїзи для співвітчизників на сучасних морських лайнерах».
Що ж, якщо в Росії буде власний пасажирський флот, затребуваних національних круїзів стане ще більше. Але ця справа, зважаючи на все, неблизьке. А поки, щоб задовольнити швидко зростаючий попит, кораблі доводиться шукати за кордоном, де попит на них і без того великий. Наприклад, «Метрополис» відправляє у свої традиційні круїзи із Сочі спеціально зафрахтований португальський корабель, що буквально був «вирваний» у європейських конкурентів.
Загальносвітова «полювання до зміни місць», що прийшла й у Росію, сьогодні всі частіше мають на увазі не просто пасивне байдикування на тлі гарних видів. У наші дні відпочинок стає по-справжньому активним. Нині він асоціюється не тільки й не стільки із пляжним релаксом, але з можливістю особистісного й інтелектуального розвитку. І не дивно, що морські подорожі, які найбільше повно відповідають цієї тенденції, стають так популярні серед наших співгромадян. Тим більше, що вибір великий - від інтернаціональних «ноевих ковчегів» до національних круїзів, повністю орієнтованих на вітчизняні культурні традиції.
На прaвах реклaмы:
урология г Москве . затирочные машины . . антикварный магазин