Популярні країни для відпочинку
Шопінг в Італії по-молдавському.
Думка одягтися на літо в Італії, а заодно й подивитися тамтешні краси, прийшла дружині зовсім випадково. Після ретельного вивчення Інтернету мною були зроблені наступні висновки:
1.Є дуже багато пропозицій від російських компаній по організації так званих шоп-турів. Основні напрямки – Милан і Римини.
2.На кожну таку пропозицію додається найдокладніша щоденна програма поїздок.
3.Споконвічно здивував той факт, що російські компанії беруть на себе тільки зобов'язання, пов'язані з одержанням візи, бронюванням готелю, авіаквитками.
Потрібно було робити якийсь вибір. У підсумку ми зупинилися на російської компанії «Erasmo Viaggi», яка порекомендувала в якості сторони, що ухвалює, фірму "Victor" із програмою «Шоп-тур без зобов'язань (покупки для себе)». У дану програму включено 2 дня безкоштовних поїздок (Сан – Марино й навколо Римини). Із самого початку спілкування напружувало те, що на моє питання « чи Гарантоване дотримання описаної програми поїздок?» завжди звучав приблизно наступний відповідь: «Ви самі созвонитесь із Віктором і поясните йому, що Вам потрібно купити».
Кілька раз я розмовляв по телефону з Москви з італійським Віктором, який насправді уродженець Молдавії, намагаючись пояснити йому основну мету поїздки, і щораз одержував відповідь: «Приїдьте – усе буде в порядку».
Далі починається саме цікаве. Коротко опишу всі події в хронологічному порядку.
Виліт у суботу рано ранком. Прилітаємо в Римини, коштуючи в черзі на митницю, дзвоню Віктору й повідомляю, що ми скоро підійдемо на стоянку аеропорту. Відповідь – «Виходите – я через 5 – 10 хвилин під'їду». Черги на митниці в аеропорті Римини досить довгі, тому закінчити цю процедуру ми змогли хвилин итак через 40 послу дзвінка. Виходимо, нікого ні, дзвоню ще раз, одержую відповідь: «Я отут ще одних туристів підвіз до готелю, зараз буду». Це «Зараз» триває ще хвилин 15. Під'їжджає мікроавтобус, знайомимося, вантажимося, отут він виходить із машини й чіпляє ще кілька людей зі стоянки таксі. Московські таксисти з їхнім сервісом просто відпочивають на цьому тлі.
Їдемо, намагаємося зрозуміти, що нас чекає в найближчому майбутньому, але він мило розмовляє з якоюсь дамою й на наші спроби не обертає ніякої уваги. Раптом машина зупиняється на узбіччі й випливає оголошення: «Готель BLUE MOON». Це той готель, у якім нам і має бути провести тиждень. Про отелення потім і окремо.
Виходимо з машини, вивантажуємо речі. Попутно намагаємося все-таки добитися відповіді на запитання: «Куди, коли і як ми їдемо?». Відповідь – «Увечері я вам подзвоню, дам телефон дівчини, яка буде Вас супроводжувати. Ціна в день 150 євро за машину !!!», сідає в машину і їде.
Готель виявляється на іншій стороні дороги, з валізами дострибуємо туди між мотоциклістами й розуміємо, що обслуговуючий персонал (вона ж дружина хазяїна готелю) крім італійської мови, принципово ні на якому іншому не говорить. Шляхом спілкування на пальцях з'ясовується, що номер буде наданий тільки в 10 годин (хоча потім стало ясно, що готель у цей час напівпорожній, і це просто так заведене). До речі, розрахункова година – теж 10 ранку.
Увечері чекаємо дзвінка Віктора, поки цей процес не починає сильно набридати. Кілька раз дзвонимо самі, вислухуємо, що він не може знайти цю людину. Зрештою, він завіряє, що в 9 ранки за нами заїде машина, але враховуючи, що це не його співробітник, вартість поїздки 150 євро. А його безкоштовні поїздки неможливі, тому що не набирається група з 6 – 8 людей.
Ранок неділі, 9 годин. Під'їжджає жінка, пояснює, що вона від Віктора й з нами поїдуть ще дві жінки. Вибирати не доводиться – їдемо. По дорозі спілкуємося з народом, з'ясовується, що наш трансфер до готелю – ще не самий гірший варіант, тому що вони вихоплювали свої речі й документи з від'їжджаючої машини, вислухуючи при цьому від Віктора все багатство російської мови. При цьому із приводу належних безкоштовних поїздок відповідь була такий же, як і в нас – «Немає повної групи».
Ранок понеділка. Приїжджає Алена, з нею в машині сидить ще одна дівчина з Москви, прокинутая Віктором.
У ці дні все наше спілкування замикається на Алене, за що їй велике спасибі. Повозила, показала, щось купили. При цьому потрібно помітити, що всі покупки оформляються на компанію Віктора, думаю, що не за просто так. Алена довго намагалася пояснити, що такий варіант нам дуже вигідний, тому що податки не включаються в нашу ціну, а потім утримуються з компанії Віктора. Сплошно альтруїзм і турбота й бідних росіянах.
У Сан – Марино поїхали самостійно, туди ходить рейсовий автобус. Там можна купити сонцезахисні окуляри, дуже великий асортименти й ціни.
У день перед вильотом дзвонимо Віктору по питанню, що робити з 10 до 18 годин, коли він повідомлено відвезти нас в аеропорт. Відповідь: «Залиште речі в отеленні й займіться чим-небудь». В отеленні відсутня камера зберігання, і залишити речі – значить кинути їх у зоні ресепшена без догляду. Домовляємося продовжити строк нашого перебування в отеленні за окрему плату, причому оплачуємо практично повний день.
Увечері він відвозить нас в аеропорт, де наше співробітництво з його компанією й закінчується.
Окремо про отелення «BLUE MOON».
Номер невеликий, як по всій Італії. Бруд жахливий. Санвузол – 2 кв.м. Душ – дірка в підлозі й гнучкий шланг, немає навіть фіранки. Сніданок – по одному виду ковбаси й сиру, сухарі, йогурт, круассани, причому за 7 днів асортименти не мінявся жодного разу. Вечеря – якщо не записався в офіціанта з вечора на гаряче, то наступного дня годуєшся порожніми макаронами. Прокат механізму, що нагадує праску – 5 євро.
ПІДСУМКОВІ РАДИ КОЛИШНІХ «ШОПНИКОВ».
1.У жодному разі не зв'язуйтеся з фірмою "Victor", якщо не прагнете бути обманутими.
2.Не живете в отеленні «BLUE MOON».
3.Ураховуйте, що приблизно з 13 до 19 шансів пообідати практично немає – усе закрите.
4.Купити гарні речі можна відносно недорого, якщо знати куди їхати.
5.На мій погляд, Венеція й Сан – Марино не вражає.
На прaвах реклaмы:
Надежные котировки. биржевая торговля, управление по доверенности. . Вешалка напольная для верхней одежды . погрузчики продажа . . запчасти зил 130 . . запчасти для мерседес .