Популярні країни для відпочинку
Травневі свята в Тунісі
Після довжелезної, останнім часом сльотавої московської зими так хотілося тепла, моря й сонця, тим більше, що уряд подарував аж майже 10 травневих вихідних. Взагалі в мене зложилося таке відчуття, що вся Москва зібралася в теплі краї, на перше-друге Травня місто практично вимерло, а 5-го, коли ми вилітали, в аеропорті Шереметьєво-1 вирувало життя з нескінченних черг на митницю, на прикордонний контроль, різнобарвна юрба осаджувала утомлених суворих митників.
Перед поїздкою був проведений серйозний маркетинг по країнах і турфирмам. Хотілося чого-небудь новенького й недорогого, а як завжди всі туристичні агентства так задерли ціни, що знайти на нашу кишеню поїздку (а було нас 4 людину: мама, тато + 2 підлітка) викликало певні складності. Покопавшись удосталь пропозицій був обраний Туніс. Тут тобі й обіцяне тепло (тоді ніхто навіть припустити не міг, що в Москві буде тепліше), як ніяк північна Африка, і море Середземне, і сонце (правда ми бачили його всього 2 дня з 7). Отож, максимальна сума, яку ми могли витратити, становила 450 USD на персону. До нашої радості найшлася компанія за назвою Трис-Т (www.tris.id.ru). Оная запропонувала нам місто Сусс, готель Sol club El Kantaoui 4 зірки, сніданок-вечеря (шведський стіл) за 407 USD. Обрадувані такий гарною ціною, ми дружненько купили путівки й от ми в Тунісі.
Зустрічаюча сторона оперативно зібрала нас у купку, роздала нам картки з арабською в'яззю й французькими буквами, ми написали свої дані латинськими буквами, постояли хвилин 10 на паспортному контролі, одержали туніський штамп у паспорті й також оперативно поринули в автобус. Місто Монастир, куди ми прилетіли, спав (було 23:00 за місцевим часом), 20 хвилин їзди в автобусі по пустельних сонних вулицях доконали мене остаточно (поле був не дуже приємним, тому що літак ТУ-204 змушує бажати кращого) і бажання лягти куди-небудь превалювало над усіма іншими. Під'їхавши до готелю, розбуркавши сонного тунисца, нам дали жадані ключі від номера й хлопчика в супровідні. Зануривши скарб десятьох людей на візок ми довгою низкою, спотикаючись і блукаючи в темряві пішли до номерів, точніше, до бунгало…Усі б нічого, але запах вогкості й цвілі вбив мене наповал. Включивши кондиціонер на тепло, тому що було прохолодне й десь ворушилася надія, що прогрівшись, повітря підсушить заходи, ми вляглися спати. Усю ніч мені снилися електрички, швидкі поїзди, зустрічі на перонах чи то з дітьми, чи то із друзями й щораз прослизала думка "Господи, це ж Туніс. Які поїзди. Тут же море. Море, а не залізниця". Нарешті мені вдалося себе змусити прокинутися. Відкривши ока й уп'явшись у досить гарну стелю, зроблений у східній манері високим півколом, я прислухалася й нарешті до моєї свідомості дійшло, звідки в Тунісі на самому березі моря наші потерті електрички - це кондиціонер. Усю ніч кондиціонер натужно працював: спочатку він включався й повільно, як би набираючи повітря, збільшував шумові ефекти, хвилини 2, потім він вимикався теж хвилини на 2 і так усю ніч. Заспокоївшись, що з розуму я не зійшла, розв'язала підійти до вікна, подивитися, що там з погодою. Сумовите сіре небо глянуло на мене, я на нього, воно на мене… Ще йшов дрібний дощ, що мрячить. Ну що ж робити, ми адже приїхали відпочивати, ще я заспокоювала себе тим, що погода в даному кліматі так мінлива, що сірий дощ із ранку - це далеко не на весь день.
Одягшись потеплее ( крім дощу був ще й вітер), погулявши по безлюдному отельчику, я розв'язала поїсти. Оскільки прилетіли ми вночі, вели нас якимись заплутаними ходами, зорова пам'ять не спрацювала, і я розв'язала причаїтися, виждати що-небудь живе й за ним піти. Розрахунки виявився вірним - через якийсь час намалювалися три людини, у майках, у шортах, із червоними тілами ( очевидно, вони сильно обгоріли на сонце). Побачивши на них у мене навіть мурашки побігли … Тільки іноземці можуть вести такий "здоровіший спосіб життя". Прилаштувавшись їм у хвіст, мені вдалося добратися до гарячого чаю й чудових французьких круассанов. Підкріпившись і зігрівшись, я зібралася на прогулянку уздовж берега моря, тим більше, що вся команда спала й у співтовариші не нав'язувала.
Море зустріло мене нависаючими над ним темно-сірими хмарами й гомоном хвиль. Хвиля була не дуже більша, вона котилася мені на зустріч, тягнучи із собою водорості, пісок і всяке морське життя. Пройшовши метрів 300 і остаточно замерзнув, захотілося тільки одного - тепла. Назад я не просто бігла, а неслася, бурмочучи собі під ніс: "от вам, обіцяне тепло, море й сонце". Шлях, пророблений за 20 хвилин, перетворився в кошмар і от я вже в бунгало риюся в літніх речах, ища тоненький свитерок, молячись, щоб я його не забула.
До кінця дня погода так і не змінилася, ми встигнули поспілкуватися з гідом, поміняти наших 5 даблов-бунгал на 5 номерів в основному корпусі, які в порівнянні з бунгало - небо й земля. Потім ми всі якось сумовито дивилися те на море, то на небо, сприймали дотиком холодний сильний вітер і не змовляючись розв'язали побрати найдорожчу (100 usd) 2-х денну екскурсію в пустелю Сахара, попутно була обіцяна зустріч із людьми за назвою троглодити, що живуть у печерах… Враження вони роблять досить голодних, а не всі пожираючих. Це худенькі не високого зросту люди арабської зовнішності, привітні й тихі. Далі був обіцяний Коллизей ( 3-ий по величині у світі), гірські оазиси, солоні озера й каньйон. Сівба в автобус Мерседес в 7:30 ранки, ми відправилися в шлях. Шлях нам стояв порядку 400 кілометрів туди й стільки ж назад.
Нескінченні маслинові гаї (експорт маслинового масла - основна стаття доходу після туризму) і численні фінікові пальми (фініки - третій кит, на якім тримається весь Туніс) супроводжували нас увесь час шляху. З вікна автобуса можна було достатнє добре розглянути життя простих людей і хоч гід і сказав, що найнижча зарплата в Тунісі 200 динар (1 динар - 0,7 $), люди робили враження бідних, будинку низькі, досить обшарпанние, на вулицях маленьких городків досить брудно. Оскільки Туніс держава арабська, те всі написи написані арабською в'яззю, що безумовно незвично для ока.
Туніс уважається самим європеїзованим з арабських країн, жінки мають багато воль і привілеїв. Милі дами, якщо збираєтеся замові - поїдьте в Туніс, вас не змусять носити паранжу або східні одіяння, не посадять будинку з дітьми, якщо ви цього не захочете, не приведуть ще кілька дружин, як прийнято в ісламському світі. Мало того, якщо вам набридне ваш благоверний, ви можете з ним розвестися й усі свої капітали, якщо такі є, він буде зобов'язано залишити вам та й ще на додачу містити вас. Але при всіх спокусах, тунисци все-таки не дуже привабливі. Вони ведуть ледачий, розміряний спосіб життя, цілий день просиджуючи в кафі або чайних. Очевидно, небажання що-небудь робити - це в них у крові.
Взагалі, це була сама вражаюча поїздка з усіх. Відчуття пустелі Сахара, біло-кремовий пісок, що нагадує чи те борошно, чи те цукрову пудру й при цьому біле біле найяскравіше палюче сонце - це щось приголомшливе. Або Коллизей, що давить своєї громадностью. Сам собі видасися таким малюсіньким, таким безпомічним у цій масі спорудження. Як прості чоловічки могли спорудити таке, не маючи належної техніки, зовсім незрозуміло. Або гірські оазиси, коли ви їсте по абсолютно пустельній місцевості, немає нічого живого навколо - ні листочки, ні пташки, а спереду - тільки дорога й туман. І раптом туман розсіюється й перед вами виникають гори, у підніжжя яких пальми з найяскравішою зеленою кроною (гори при цьому не мають рослинності), враження таке сильне, що дух захоплює. Або солоні озера. З однієї сторони дороги й з іншої аж до обрію - нічогісінько, тільки пісок, перемішаний із сіллю й подекуди крайки води, а сіль ця іскриться й блискає на сонце, розсипаючись у діамантах....разюче! Ще мені дуже сподобалося джакузи в готелі, де ми провели ніч на границі з пустелею. Готель прекрасної якості, з гарним шведським столом, сервісом (вона тягла на одну зірку більше, ніж та, у якій ми жили в Суссе).
Понаслаждавшись і подустав від тряски в автобусі, впечатленние, ми повернулися назад. Отут і погодка прояснилася, удалося навіть присмажитися на сонце. Сонце, на мій погляд, дуже тверде, звичайно мені не потрібно сильних захисних кремів, але тут за 2 години просто згоряєш (вітер, звичайно, теж відіграє свою роль). Після одного дня, що пройшов на сонце, деякі з нашої компашки придбали стійкий незмивний синювато-червоний колір. Наступні 2 дня знову йшов дощ і тілу був даний перепочинок.
Якщо поїсте в Туніс і будете в Суссе, обов'язково погуляйте по портові Sol El Kantaoui. Дуже миле містечко. Кораблики, яхти, навіть кілька піратських шхун пришвартоване. Магазинчики, кафешки. Спробуйте туніський чай, для мене це було повне одкровення - м'ята у великій кількості, заварена окропом. Доданий цукор, у стаканчик ще кладе живий листик м'яти й....кедрові горішки. Цікаві східні базари зі своєю торгівлею, але я торгуватися не вмію й не люблю, тому досить стомлює.
Будь-яка країна цікава й самобутня, а подорожі гарні самі по собі, так що - подорожуйте друзі, міняйте обстановку, пізнавайте мир.
На прaвах реклaмы:
Государственная регистрация организации станет. Входит государственная регистрация организации. . реферат аудит учета финансовых результатов в торг. организациях . voip оборудование и ip телефон оборудование лучшие цены в интернет каталоге москва . . В нашей компании всегда можно керамзит купить с доставкой . взять кредит наличными в россии москва .