Волрекс-Турне - відгуки туристів про країни світу і відпочинок за кордоном

Угорщина. Хорватія.

Травень, 2007.

Цього року я відвідав відразу дві країни, в Угорщині був до того, у Хорватії перший раз. Поїхали ми туди можна сказати випадково. Запропонували палаючий автобусний тур на 12 днів за 255 євро. Ціна смішна, з огляду на відвідування двох країн, багату екскурсійну програму й відпочинок на море. Їхало нас четверо чоловік. Я із братом і дівчиною, і ще один друг.

Хорватську (25 євро) і угорську візу одержали без проблем, я в загальному особливо не турбувався, оскільки мій закордонний паспорт не девственно чистий, а от за подругу поволновался. Все-таки загран отриманий у листопаді 2006, мало чого.

Ми із братом уже були в Угорщині, але в Хорватії не був ніхто.

Оскільки виїзд у нас був з Львова, добиралися ми до нього з Харкова на поїзді. Їхати приблизно доба. Поїзд був досить страшнуватий, але в загальному все примерно як звичайно. На щастя було не пекуче, а в дорозі ми навіть бачили справжню заметіль (на початку травня!!!).

Приїхали у Львів наступного дня ранком. На платформі як і обіцяли нас зустрів представник фірми й сказав, що автобус буде в 9. Приблизно годинникам до 9 ми підійшли до автостоянки й побачили автобус Мерседес, що як сказав мій брат «Бачив ще олімпіаду в Мюнхені». На щастя це виявився не наш. Правда наш виявився не набагато молодше, ну в загальному автобус як автобус. Кондиціонер у ньому працював хреново, але це дріб'язку.

Перша частина нашої подорожі - це переїзд по Карпатам (приблизно 300 км.), що зайняв годин 6 із зупинкою на обід. Мигцем побачили Мукачевский замок (досить цікаве спорудження). Обідали в ресторані «Плай» у горах, пристойний і недорогий заклад. За 45 мінут умудрилися нагодувати автобус туристів.

Карпати дуже гарні, зелені гори, звивиста дорога, мальовничі церківки й будиночки. Відтінки зеленого були дуже приємні, поки я не зняв свій китайський Polaroid. Відразу одяг назад, уже сольно в них кольору соковиті. По шляху переїхали якусь ріку Латорицу. Коли ми переїхали її другий раз, я небагато не повірив своїм очам. Після четвертого разу, початків уважати, усього нарахував 10 разів. Таке от чудо світла.

Перехід границі зайняв не дуже багато часу (більше на угорській стороні). Приблизно в 20.00 у нас була запланована вечеря в Токаї й ми на нього встигли, по шляху заїхавши в супермаркет Теско в місті Ньиредьхаза (90 км. від границі), де поміняли валюту й небагато погуляли. Перше, що неприємно здивувало - це курс обміну. Минулого разу гривня коштувала приблизно 50 форинтів, а тепер - приблизно 35.

Вечеря в Токаї - перше саме яскраве враження від Угорщини. Нас завезли в льох, де роблять вино традиційним способом витримки в дубових бочках. Дали спробувати 5 сортів вина: Гаршлевелю (липовий аркуш), Мушкотай (Мускатель), Саморобне, Фурминт і звичайно Асові. Наливали добре, приблизно грам по 150, тому до закінчення вечері народ був уже веселий. Крім вина давали відмінний домашній гуляш і пампушки із сиру. Усе було дуже смачно. Після вечері як звичайно запропонували купити вино. Ціна цілком реальна від 3.5 (Липовий аркуш) до 13.5 євро (Асові 1999 р. 5 путтонь) за пляшку.

Після вечері злегка п'яних туристів повезли на нічліг у місто Тиссаварош. Готель як звичайно в Угорщині пристойний, повноцінні три зірки, сніданок досить богатий і різноманітний. Небагато сфоткались у Тиссавароше й виїхали в Будапешт (140 км.). Проїхали по магістралі за 2 години.

У Будапешт нас привезли на Площу Героїв. Площа дуже гарна і їй варто присвятити цілий день, тим більше, що навколо її розташовані замковий комплекс Вайдахуняди, купальні Сечени, зоопарк, музей образотворчих мистецтв і історичний музей. Від її ж починається одна з найкрасивіших вулиць Будапешта - проспект Андраши.

У Будапешті народ розділився, основна маса пішла в термальні купальні Перетині (класне місце, дуже рекомендую), хоча минулого разу нас возили в Мишкольц-Тапольце, хто був і там і там, говорять у Мишкольц-Тапольце краще. Можна було ще піти в музей, зоопарк, лунапарк. Ми теж розділилися: дівчину й друга відправили в купальні, а я із братом пішли в West-End City Center. Хто не знає, це величезний торговий центр. Піти туди вирішили пішки, оскільки вже проробляли це минулого разу, заодно хотілося подивитися місто.

До нашого сорому зізнаюся ми заблудилися. Потрібно було всього лише дійти по проспекті Андраши до Октагона (восьмикутної площі), і повернути праворуч. Ми ж повернули ліворуч і вийшли зовсім не туди, до східного ЖД вокзалу, помилувалися на нього й повернули назад. Потім повернули ще раз не туди, коротше погуляли міцно, але шуканого торгового центра так і не знайшли. До обіду повернулися на площу, пообідали в бістро (відстій).

Далі нас занурили на автобус і повезли в королівський палац. По шляху ми проїхали парламент (обов'язково потрібно побачити), без зупинки й заїхали в Базиліку святого Иштвана (дуже більша церква). Василька досить цікава, дуже мальовнича площа перед нею.

Потім переїжджаємо Дунай через знаменитий ланцюговий міст і під'їжджаємо до королівського замкового комплексу. Докладно описувати не буду, скажу, лише, що це потрібно побачити обов'язково. А які там відкриваються види для фотографування...

Тут наше коротке знайомство з Будапештом закінчилося й ми відправилися в транзитний готель на озеро Балатон (приблизно 120 км.).

Відразу скажу, що Будапешт коштує того, щоб приїжджати в нього окремо. Деякі порівнюють Будапешт і Прагу, говорять, що Прага краще. Насправді це питання особистого смаку. Мені наприклад більше подобаються широкі проспекти, більші площі й монументальна архітектура. А комусь - вузькі криві вулички. Насправді обоє міста по своєму гарні. Скажу лише, що Будапешт більше нагадує Київ.

Проїхали по магістралі дуже швидко. Приїхали вночі, Балатону (найбільшого озера в центральній Європі) не видно, але ми на нього сходили, подивилися й пішли спати. Готель дуже пристойний, сніданок як звичайно в Угорщині, супер. Устали рано, хотіли викупатися в озері. Але було холодно, коротше не купалися, зате подивилися на лебедів, які нахально випрошували в туристів хліб.

Далі нам стояв 500-кілометровий переїзд до місця відпочинку й проходження митниці. Митницю пройшли на подиві швидко, їхали до її досить довго. Приблизно за 80 км до границі магістраль закінчилася на почалася звичайна дорога.

По програмі в цей у нас був Загреб. Загріб місто досить цікавий. Перше, що вразило - страшні пробки. Стара частина міста - це вузькі бруковані вулиці, схожі на празькі. У центрі міста Ратуша, крита різнобарвною черепицею у квітах хорватського прапора й кілька соборів. Собор св. Екатирини - справжній красень. Дуже сподобалося. Ще нас завезли на цвинтар Мирабой - «один з найкрасивіших цвинтарів у Європі». Дійсно досить красиво, але любуватися красами цвинтаря нам здалося трохи дивним.

Далі наш шлях лежав до місця відпочинку в курортне місто Драмаль, що перебуває в 3-х км. від Криквеници, 30 км. від Рієки в регіоні Кварнер.

Дороги в Хорватії - відмінні. Ми скрізь їхали по магістралі. Дві смуги, поділ, у горах, мости, тунелі. На жаль ішов дощ і ми не змогли повноцінно насолодитися всією красою. Правда коли я разок глянув у вікно й побачив унизу верхівки сосон!!! стало страшнувато. До речі наш водій сказав, що він по таких високих мостах ще не їздив.

Пізно ввечері ми приїхали до місця нашого відпочинку. На отеленні чомусь написали 4 зірки, хоча в номері не було навіть минибара. Зате гостинні хорвати погодували нас вечерею (хоча його й не було в програмі). Вечеря до слова був цілком пристойний. Перший, друге, салат і десерт.

Готель стоїть на самому березі моря. Т.е. вихід з відділу прямо на бетонну пристань, а їдальня нависає над морем. Так близько я ще жодного разу не жив. Навпроти відкривається вид на острів Крк. Говорять у Хорватії практично скрізь так, почуваєш себе як на озері, оскільки з усіх боків беріг.

Був початок травня, ще досить холодно, але деякі особливо гарячі туристи пішли серед ночі купатися. Природно понакаливали собі ноги про морських їжаків. На жаль ніхто не попередив про таку особливість хорватської фауни.

На наступний ранок нам дали відпочити й оголосили список екскурсій. Пропонувалося: Плитвицкие озера, Пула-Пореч, рибний пікнік і архіпелаг Бриюни. Ми записалися на Плитивцкие озера й Пула-Пореч.

Після сніданку (слабенький сніданок, особливо в порівнянні в Угорщиною) відправилися плавати. Небагато поплававши в холодному морі на очах у хорватів, що отетеріли, ми відправилися пішки в Криквеницу. Ішли уздовж моря по набережній. Був ще не сезон, будинку пустують, що відпочивають практично ні, але ресторани вже працюють і машини їздять досить активно. Скрізь чисто, а ввечері все освітлено. Уявив собі, що там діється в сезон.

Криквеница - звичайний маленький чистий курортний міст. Черепичні дахи, маленькі будинки. Чесно говорячи після декількох таких городків вони вже починають набридати. У центрі автовокзал, поруч туристичний центр. Безкоштовні каталоги для туристів, гарний курс обміну, англомовний персонал.

Порозумітися з хорватами, якщо не знаєш англійського досить проблемно. Мова більше схожа на росіянин чим чеський і менше ніж болгарський. Для українця особливих проблем ні, оскільки багато слів схожі на українські. Хорвати не люблять голосних. Досить згадати, що Хорватія - це Хрватска, а ще є острів Крк, ріка Крка, і місто Врбник.

Пообідали в ресторанчике на набережній. Комплексний обід (перший, друге, салат і десерт) на людину приблизно 10 доларів. Ми взяли «рибне блюдо» з картоплею другої категорії на двох приблизно 20 доларів і півлітра сухого червоного, котре відмінно пішло під рибку. Весь обід на двох із чайовим 150 кун (приблизно 30 у.е.).

Відразу скажу, що хорватські сухі вина дуже пристойні, але ціна їх м'яко говорячи завищена. У тій же Угорщині вина дешевше, я вже не говорю про Болгарію.

Навколо валандався народ з нашої групи й ми довідалися, що є принципова можливість з'їздити у Венецію. На жаль, для жителів України потрібно відкривати шенгенскую візу, тому можливість так і залишилася принциповою.

Вечеря в отеленні був такий же як і в перший день, друге можна було вибирати із двох блюд. Єдине що псувало вечерю - це салат. Салати в Хорватії пересоленние й «переуксусенние», коротше неїстівні.

Походили по сувенірних магазинах. Мда. Це вам не Чехія, із сувенірами такої ж напружив як у Криму. Немає в Криму мабуть цікавіше.

Наступного дня в нас були Плитвицкие озера. Переїзд на автобусі по мальовничій гірській місцевості, по шляху проїхали кілька городків, коротше досить цікаво.

Про Плитвицкие озера можна писати довго. Правда, один товариш із нашої групи, що не поїхав, сказав: «я там був, що там дивитися ставки перетікають друг у друга». Звичайно й про Джоконду можна сказати: «а що там дивитися, баба хитро посміхається». Краса просто невимовна. Каскади смарагдових озер, водоспади й скелі, покриті лісом і неймовірно чиста вода дивного кольору. Скрізь чисто, скрізь зручні дерев'яні доріжки. Нам повезло, що сезон ще не почався. Народу було досить мало. Говорять, у сезон парк відвідує до 10000 чоловік у день. Вхід у парк коштує 115 кун (15 євро). Це мабуть саме цікаве, що можна побачити в Хорватії й з'їздити туди потрібно обов'язково. Через одне із самих великий озер везуть на електричному кораблику.

Поруч із пристанню корабликів перебувають трохи кафе.

По шляху назад заїхали в крамницю, де жителі гір торгую продуктами натурального господарства, зокрема козячим сиром (досить цікаво), самогонкою, медом (насправді це варений мед). Усі дають пробувати. Ціни в принципі терпимі.

Наступного дня в нас була запланована екскурсія в Пулу. По шляху ми проїхали Рієку (найбільший порт Хорватії), Опатию (це типу Истринские Карлови Вари). У Пулі нам показали амфітеатр (дійсно добре зберігся), римську арку й римський храм. Напевно на амфітеатр було б цікаво подивитися зверху, але нам не довелося.

Далі ми поїхали в Пореч. Цікаве морське містечко, з вузькими брукованими вулицям, невеликою міцністю. У загальному нічого особливого. Просто ці городки почали вже стомлювати, та й переїзд по жарі позначався. Пообідали в ресторані. Схотілося піци. Подумали, що раз ми так близько до Італії, те отут повинна бути класна піца. Піца була так собі.

Наступний день у нас був вільний, ми купалися, загоряли, ще раз сходили в Криквеницу.

На четвертий день ми самі вирішили з'їздити в Рієку на рейсовому автобусі. Автобус - досить новий Мерседес, просто бомба. У нас таких на жаль немає. На такому хоч на край світла. Квиток в один кінець (порядку 40 км.) коштує 38 кун (приблизно 8 дол.).

Рієка місто хоч і портове місто, але досить цікавий. Ми із задоволенням погуляли по ньому. Звичайно спеціально їхати туди змісту ні, але якщо ви відпочиваєте поруч, те можна присвятити цій справі приблизно полудня.

На останній день ми запланували поїздку на кораблику на острів Крк (приблизно 10 км. по морю) у місто Врбник. Екскурсія містила в собі проїзд і пішу екскурсію (на хорватському!!! мові, причому для німців, гад на німецькому провів). Коштувало це задоволення 70 кун (14 доларів). Містечко дуже цікавий. Він стоїть на скелі в дуже мальовничому заливчике. На верху гори є подвальчик, де подають місцеве вино. Вино - звичайне якісне сухе вино.

Ми вирішили пообідати в ресторанчике внизу, оскільки ціни вгорі нас трохи здивували, але внизу практично нічого не було. Риба закінчилася, коротше нормально не пообідали.

Наступного дня нас чекав виїзд їхньої Хорватії й зворотний переїзд у Будапешт (близько 650 км.). Наші водії чомусь забули заправиться й ми стали небагато від'їхавши від Рієки. Поки вони з каністрами їздили на попутці на заправлення, автобус прохлаждался на автомагістралі. Ці, м'яко говорячи, дивні люди (водії) наступили на ті ж грабли другий раз, і десь після Загреба соляру закінчилася ще раз. Цирк із каністрами повторився. Правда цього разу місце було поживописнее. Поруч із Загребським аеропортом.

При переході границі, хорвати чомусь не поставили штамп про виїзд. Тепер от думаю, чи пустять мене туди другий раз.

У Будапешт приїхали ввечері. Після розміщення в отеленні, поїхали качатися на кораблику. Ми із братом правда не поїхали, оскільки були минулого разу, але рекомендую, уночі всі будови навколо Дунаю дуже красиво подсвечиваются. Задоволення того коштує.

На наступний ранок всі бажаючі поїхали в Сентендре (там знаменитий музей марципанів) і взагалі це - сувенірне місто. Ми вирішили не їхати, оскільки ловити там особливо нема чого, хоча музей марципанів досить цікавий. Замість цього ми почали другу експедицію в West-End City Center, що увінчалася успіхом. Напевно тому, що цього разу в нас була карта. Туди ми їхали по жовтій лінії метро. Ця лінія - скоріше підземний трамвай, чим повноцінне метро. Проходить дуже неглибоко під проспектом Андраши, зупинки приблизно через 500-700 метрів, а в поїзді всього три вагончики.

По торговому центрі бродили не довго, вирішили, що ловити отут особливого нема чого й рушили на вулицю Ваци - знамениту пішохідну вулицю Будапешта. Вулиця цікава, гарна. Дуже багато сувенірних крамниць, правда не дешевих. Туди їхали по синій лінії метро (метро як метро, у порівнянні з нашим - бедненько), назад - знову по жовтій. Дорогу до метро запитували в симпатичної англомовної дівчини (напевно не угорка. Вони звичайне не симпатичні й говорять тільки на своїй мові).

На площі Героїв нас уже чекав автобус і ми відправилися в егер. Місто стародавній, і дуже цікавий. З визначних пам'яток можна назвати більшу базиліку, костьол, міцність, центральну площу й багато гарних стародавніх будинків.

З егера наш шлях лежав в «Доліну красунь». Це місце, де безліч винних льохів. Вино досить непогане, і недороге. Пообідали в кафі. Ціни терпимі, годують дуже непогано.

Перед границею заїхали на годину в супермаркет Теско, де народ могли спокійно дотратить форинти, що залишилися, і купити всяких їстівних сувенірів.

Переїхали границю дуже швидко, потім нічний переїзд по Карпатам і рано ранком ми у Львові. Поїзд у нас був аж в 12.45, тому ми сіли на трамвайчик і поїхали в центр Львова. Левів місто гарний і цікавий і по ньому можна гуляти цілий день, але відвідувати його все-таки краще до виїзду в Європу. Тому що після - уже не так цікаво. До речі під час першої поїздки в Угорщину так і було. Тоді Львів нас уразив надміру.

Зворотний добовий переїзд на поїзді. І ми будинку. Вражень залишилося море.

Що хочеться сказати у висновку. Хорватія країна для відпочинку у всіх відносинах приємна. Хоча для наших харківських гаманців - дорогувата. А для московських напевно буде якраз. Саме яскраве враження - Плитвицкие озера.

Угорщина - це країна, що варто відвідати окремо. Будапешт, Сентендре, естергом, егер - дуже гарні стародавні міста. А на озері Балатон можна непогано відпочити майже як на море. Але для мене саме яскраве враження про Угорщину - це вино.

На прaвах реклaмы:
посудомоечные машины . . лучшая статья про купить мойку . . встроенная бытовая техника для кухни москва и область . . вытяжной шкаф . . пылесос rainbow . . Техническая помощь на дороге тел