Популярні країни для відпочинку
Угорщина і я.
Цього разу вибір припав на Угорщину. Вірніше так, я зважилася на Угорщину. Небагато пугала досить довга дорога туди (близько 30 годин на поїзді від Москви), та й напрямок це ще не занадто розкручено. Але ціна тура вписувалася в ту суму, що я запланувала витратити на відпустку й, була не була, зважилася! І почалося! Із трьох провідних фірм, що займаються автобусними турами по Європі, у першої тури просто не відбулися через недобір групи, друга фірма чесно попередила, що полгруппи будуть становити школярі, у сухому залишку - фірма «Туртрансвояж». Два роки тому я вже подорожувала з ними по Скандинавії, мені сподобалося. Так що - пакую валізи чекаючи зустрічі з особливо невідомою країною.
Їхали з Москви ввечері поїздом « Москва-Ужгород». Група зустрілася у вагона, їй були вручені путівки й квитки. Треба відзначити, що попутники в купі підбиралися фірмою дуже грамотно, за віком і підлогою. Так що з попутниками мені дуже повезло (наскільки повезло, я довідалася небагато пізніше). У поїзді була пекельна жара, провідники кондиціонер вирішили не включати, границі (російськ і українську) проходили вночі. Але добралися.
В Ужгороді нас зустріла наш супровідний - Олені Визитиу. Положа руку на серце, я знала, що ця фірма не блищить гідами. Олена й не блищала. У мене зложилося стійке враження, що ми її просто дратували. Час вона проводила в обнимку зі стільниковим телефоном, намагаючись вирішити якісь свої проблеми. Те, що це були саме проблеми, ніхто навколо не сумнівався, досить було подивитися на вираження її особи. Еленино поганий настрій прямо стосувався нас, туристів. Пані гід, погодитеся, ваші проблеми - це тільки ваші проблеми, і те, що вся група стає заручником вашого настрою, по більшій частині неважливого, - ознака непрофесіоналізму! І ще хотілося б, щоб на питання туристів відповідали, а не відмахувалися від них, як від настирливих мух. Ну так добре, що є, то і є.
Україно-угорську границю ми проходили 4 години! Після проходження границі нас повезли в пришляховий гипермаркет «ТЕСКО», де ми обміняли свої справжні грошики на їхні угорські форинти. А потім...
Хвала тому, хто придумав для туристів відвідування купалень у Мишкольце! Це такий комплекс басейнів, як усередині скель, так і під відкритим небом, з термальними водами різної температури. Після довгої, жаркої, задушливої дороги так приємно занурити тіло у воду, а якщо вона виявиться ще й теплої й цілющої, те це просто райська насолода! Купальні розташовані в мальовничому парку, де в ставку живуть качки й лебеді. Релаксація полнейщая! Тому, по дорозі в Будапешт весь автобус дружно спав, готовлячи себе до подальших пригод.
Про автобус - зовсім окрема пісня! В описі тура зазначений автобус туристичного класу, так ще плюс окріп із чаєм і кава! У чаї з кофием нам було відмовлено, посилаючись на те, що переїзди між містами невеликі (а більші - це скільки?). По 3, по 4 години на автобусі - це мало??? Але саме цікаве, що в автобусі не було навіть кондиціонера! Був пристрій називане вентилятором. Тобто на пасажира дме просте повітря, саме тої температури, що й за бортом автобуса! А тому що на наш тур випала дуже жарка погода, те й в особу нам дул розпечене повітря. Треба віддати належне водієві Сергію, угвинчував наш автобус у місця для стоянки він віртуозно! Спасибі хоч на цьому!
Увечері першого дня на угорській землі ми приїхали в готель «Загреб» (***).Розташовано готель у вилученому районі, але до метро йти всього 3 мінути, а на метро до центра Будапешта - 7 мінут. Готель дуже навіть непоганий, сніданки ситні (гарячі сосиски, нарізка м'ясна й сирная, соки, йогурти, джем, масло, хліб, рогалики, кава, чай, какао, молоко, сухі сніданки).
Поки розселилися - стемніло. Заплановану по програмі прогулянку на кораблику по Дунаєві перенесли на інший день, а бажаючих повезли на вечерю в національний угорський ресторан (чарду) з піснями, танцями, едою й напоями.
На другий день нас очікував сюрприз: оглядову екскурсію по Будапешту гід вирішила перенести на 20 серпня, коли в Угорщині відзначається національне свято. Але про це пізніше!
На другий день нас чекала поїздка в закрут Дунаю для огляду трьох городків Сентендре, Вишеграда з відвідуванням Вишеградської міцності, і містечка естергом. естергом - столиця середньовічної Угорщини, релігійний центр, запам'ятався гарним собором. Вишеградська міцність - своїми руїнами й музеєм воскових фігур. З міцності відкривається величний вид на закрут Дунаю. Карабкаться туди затяжко, але воно того коштує! Красотища! Містечко Сентендре - тихий і провінційний, з вузькими вуличками й морем сувенірних крамниць. Тут варто сходити в музей марципана. Марципан - це така маса з мигдалю, по консистенції напоминающая пластилін. Отож угорці з її чого тільки не роблять. І будинок Парламенту, і Майкла Джексона, і мультяшних диснеївських героїв, і карети. Правда, музей малюсінький, похід по ньому займає від сили мінут 7. Але цікаво.
Так пройшов день, а ввечері нас вирішили побаловать вишуканими ласощами - поїздкою на кораблику по нічному Дунаєві. Воістину, нічне підсвічування в Будапешта просто чудові! Начебто в казці! Ти пливеш на суденці по чорних водах Дунаю під зоряним небом Будапешта мимо золотих і срібних палаців, під яскраво освітленими мостами, і просто розчиняєшся в ночі. Де ти? Хто ти? Нічого ні, ні часу, ні простору. І небо, і зірки, і темний Дунай - не головне. Головні герой - будинку, палаци, мости, будинку, пам'ятники. І, здається, що це ніч створена для них, а не вони - для ночі. Чарівно! Нічний Будапешт набагато цікавіше й загадковіше Будапешта денного! Я не відчула в угорській столиці духу вічності, що так виразно відчувається в Празі або в Стокгольмі. Повітря Будапешта не проникає прямо в душу, не усмоктується в кров, не отруює весь організм болісної тоскою й бажанням бути хоча б молекулою, атомом, плоттю від плоті цього міста. Напевно, це тому, що багато будинків відновлені тільки після війни. На них не осіла пил століть. Я не закохалася в це місто. Я просто побувала там.
Отже, от і добралися до 20 серпня! У цей день не працює жоден магазин (хоча магазини (навіть супермаркети!) тут взагалі працюють загадково: тільки до 20 годин по буднях і до 18 годин по вихідним), усі гуляють, веселяться. Збираються на набережній, дивляться на віртуозне авіашоу, це коли самолетики під опорами мосту шастають і нічого умудряються не зачепити, а ввечері відбувається чудо - великолепнейший феєрверк. Про те, що половина із запланованих для відвідування туристами під час оглядової екскурсії об'єктів у свято просто закрита, гід нам нічого не сказала. Це з'ясувалося вже безпосередньо під час екскурсії. Взагалі, вся оглядова екскурсія вийшла зім'ятої, було повне відчуття, що від нас хочуть швидше відскіпатися й відправити одним у вільне плавання по місту. До речі, цю тенденцію ми спостерігали абсолютно у всіх містах, де гідом була наша Олена.
А ввечері 20 серпня мене (як і багатьох з нашої групи) чекало випробування на міцність. Феєрверк повинен був відбутися в 9 годин. Всі жителі Будапешта вийшли на набережну й з нетерпінням чекали кульмінації святкового вечора. Сказати, що народу було багато - не сказати нічого. Народ стояв щільно, пройти меж ними було б непосильним завданням навіть для самого в'юнкого й спритного. І от свершилось! Все висвітлення на секунду потухло, і вечірнє небо озарилось безліччю різнобарвних вогнів! Це було феноменально! Такої розмаїтості форм і квітів у салютах я ніколи не бачила! Грандіозне видовище! Народ, затамувавши подих від захвату, спостерігав вогненну феєрію! І серед цієї шаленості почалося божевілля іншого роду. Стихія, бура, ураган! Називайте, як хочете. Шквалистий вітер, град, злива. Природа вирішила провчити веселих і безтурботних будапештцев. Вона викинула на їхніх голів громи, блискавки, весь свій місячний запас опадів і непогод. Треба віддати належне угорцям, особливої паніки не було. Народ ринувся в метро, але й там не було тисняви. Чи тому, що п'яних не було зовсім, або просто угорці - дисциплінований народ, готовий у житті до всьому, але мені й моїм друзям удалося досить швидко добратися до метро, а потім і до готелю. Окреме спасибі Тане й Андрію, моїм попутникам! Без вас би я просто розгубилася в цих хитросплетеннях нічних вулиць і зовсім не вимовних назвах станцій метро. Уже ранком ми довідалися, що без людських жертв не обійшлося. Навіть удома, у Росії, рідні довідалися, що діялося в Будапешті в той вечір. Так що можна поздоровити себе із чудесним порятунком!
А наступного дня нас очікувало, знов-таки, ласощі - поїздка на цілий день на озеро Балатон! От отут я й пропала! Ну не очікувала я такої краси! Група переправилася на поромі на північний берег Балатону на півострів Тихань. Просто ідилічне містечко. Тиханьское абатство з гори зірко наглядає за озером. А на самому півострові, у його глибині, є ще одне озеро! Вода в Балатоні чарівного бірюзового кольору. Плавати в озері легко, балатонская вода краще тримає, чим рідна волзька. А шкіра після купання стає шовковистої й ніжною. Не хотілося залишати цей райський куточок Угорщини. Саме отут моє серце й не витримало, і відпустило шматочок, і залишило його колихатися в блакитних водах Балатону. Тут розлитий у повітрі мир і спокій. Тут час зупиняється й упадає в млість від краси природи, від упоительного повітря, від зцілювальних вод, від ласкавих вітрів. Угорці не зрячи тисячу років тому вибрали саме ці благодатні землі для життя.
В останній день подорожі нас повезли в містечко егер. Екскурсоводом по ньому стала дуже мила угорка. По-справжньому захоплююче й цікаво присвятила нас у моменти історії свого рідного міста, у його давня давнина, сьогодення й прийдешнє. Саме від її ми почули слова подяки за те, що ми вибрали собі для подорожі Угорщину. Що приховувати, Угорщина живе туризмом. І игерскому гідові вдалося донести до нас всю гостинність, теплоту й працьовитість угорського народу. Спасибі їй!
Ну й напоследок - відвідування винних льохів з дегустацією вина. П'ять видів вина пропонувалося нам, заїдали все це ситним, гарячим і смачним супом-гуляшем. Хазяї погребка влаштували конкурс, хто більше вип'є певного сорту вина. Переможці визначалися в жінок окремо, у чоловіків - окремо. Чи варто говорити, що жінки дощенту перепили чоловіків? Було весело! сорти, Що Сподобалися, вина можна було купити пряме там же. Так що нам представилася можливість донести до наших рідної й близьких з далекої Росії гордість і славу Угорщини - вино. А потім усе закрутилося у зворотному порядку: «ТЕСКО», границя (теж 4 години!), поїзд... І знову здраствуй, Батьківщина моя!
Чи задоволена я подорожжю? Дуже! Незважаючи й всупереч! Угорщина того коштує! Бог щедро обдарив ці землі. Дух вічності в Угорщині - у її природі, у повітрі, що ледь уловимо пахне м'ятою, у родючому й благодатному ґрунті, у красивейших озерах, у гарячих цілющих джерелах. Перетворяться в порох міста, але сонце буде лити на землю свої світло й тепло, лоза буде пробиватися, ягоди винограду будуть наливатися соком, витканим із сонячного світла, вітру, дощів, грона будуть відбиватися в Балатоні, і, дозріваючи, дарувати людям веселощі і яскраві відчуття радості й легкості життя. Спасибі тобі, Угорщина!
На прaвах реклaмы:
Косметика для проблемной кожи фирмы eveline laboratories. Элитная косметика для проблемной кожи. . покупать магазин бижутерии оптом москва . . парфюмерия интернет магазины . купить парфюмерию и купить парфюмерию в каталоге москва. . установка систем видеонаблюдения.