Популярні країни для відпочинку
Україна. Київ на травневі свята.
Прочитало відкликання киянина Олександра Колесникова про поїздку в Москву й розв'язав написати відкликання москвича про поїздку в Київ. :)
ЕПІГРАФ І ЗАМІСТЬ ЕПІГРАФА
«Хочеться мені на Хрещатик…»
О. Мандельштам
«Весна в Києві починалася з розливу Дніпра. Коштувало тільки вийти з міста на Владимирську гірку, і негайно перед очами розорювалося блакитнувате море. Але, крім розливу Дніпра, у Києві починався й інший розлив – сонячного сяйва, свіжості, теплого й запашного вітру».
К. Паустовский
Дозвольте для почала висловити слова дяки всім, хто давав мені наведення на те, що нам подивитися в Києві, - усе це виявилося of help to us. Тому велике спасибі!
ЗАДУМ
Куди прикласти себе на першотравневі свята, що традиційно розтягуються завдяки вдалому календарю на 4 дня підряд? Раптово побачив рекламне оголошення в інтернеті «Травневі свята в Києві». А от те, як я далі збирався, не характеризує мене добре, - через запарку на роботі я тяг із бронюванням і оплатою до останнього, коли нарешті в середині березня з невдоволенням виявив, що путівки турфирмами все давно розпродані, а місця в готелях відсутні геть-чисто. Тому довелося зайнятися, як звичайно, індивідуальним туризмом. Через інтернет я забронював квартиру в центрі міста й точно так само через інтернет викупив досить дешеві авіаквитки.
АеРОеКСПРЕСС
В аеропорт Домодедово тепер можна добратися з Павелецкого вокзалу на швидкохідній електричці « нон-стоп» зі зручними м'якими сидіннями, для пасажирів багатьох авіакомпаній проїзд оплачує сама авіакомпанія, хоча вартість неруйнівна – 75 рублів на людину. Поїзд відправляється щогодини й уже через 40 хвилин прибуває в найкрасивіший, самий зручний аеропорт сучасної Росії. У вагонах аироикспресса працюють телевізори, але це не дуже цікаво, оскільки демонстрація фільму починається в певний час, а за 40 хвилин подивитися фільм цілком ніяк не вдасться.:(
ДОМОДЕДОВО
Поїзда з Павелецкого вокзалу – і аироикспресс, і звичайні електрички (проїзд дешевше, а час у дорозі – година двадцять) – приходять до платформи «Домодедово – аеропорт». Уже там можна побрати, на відміну від Шереметьєва, зовсім безкоштовно аеровокзальний візок і переміщати свій багаж по всім комплексу аж до митниці.
Ми все звикли до зовнішнього вигляду SVO2, багато з нас бували за кордоном, і більшість вилітали за кордон саме з головної повітряної гавані країни – із Шереметьєва-2, мерзенний вид якого, темрява й похмурість наводять тугу не тільки на нас, але й на гостей нашої батьківщини. Отож Домодедово (скорочено DME) – зовсім європейський аеровокзал, світлий, просторий, обладнаний по останньому слову техніки, з рідкокристалічними дисплеями для пасажирів, чистими й акуратними туалетами із сантехнікою Gustafsberg, привітним персоналом і дуже розумним і оптимальним розташуванням стійок реєстрації й вильоту. Усі як на заході. Я не був у Домодедове з 1994-го року й залишився в захваті від тих змін, які відбулися в зовнішньому вигляді й у внутрішній начинці аеропорту відтоді завдяки діям групи East-Line – власника Домодедова.
Практично «відсічені» приватники-таксисти, у всякому разі, їх мало й вони не так настирливі, як в «Кульці»; заплатити ж за послуги офіційного таксі аеропорту можна кредитними картками й рублями в стійок № 0 і 66.
Проїзд із аеропорту в центр Москви обійдеться в 1500 рублів ( близько 52 USD). Із приватником цілком можна зговоритися за 500.
DINERS CLUB І ЗАЛ ПАСАЖИРІВ БІЗНЕС-КЛАСУ
Будучи членом Diners Club, я відправився в зал пасажирів бізнесу-класу. За «гостей» у вигляді власної подружжя й дитину з мене «здерли» 27 USD. Ароматний і смачний кава Lavazza з вершками, сандвічі з осетриною першої свіжості (пропонувалися також вино, пиво, соки, насолоди й дрібні сники; усе без обмежень), преса й глянсові журнали скрасили очікування вильоту, тому що всі формальності ми пройшли напрочуд швидко (реєстрація, «филмсийфи» і прикордонний контроль зайняли п'ятнадцять хвилин), а прибутки ми в аеропорт, як і просили нас на сайті авіакомпанії, завчасно: польоти у Київ віднесені до international flights, а от у Мінськ – до domestic flights.
У ЛІТАКУ
В економічному класі Ту-154М авіакомпанії «Сибір» виявилася пристойна відстань між кріслами, чого я зовсім не очікував: можна було витягнути ноги, і у всякому разі вони в мене не впиралися в спинку крісла поперед сидячого пасажира, як це звичайно трапляється в «Боингах-737» Аерофлоту. Ще більшою несподіванкою виявилося те, що в польоті тривалістю година десять нас узялися годувати, як було оголошено стюардесою, легким сніданком. Сама авіакомпанія на своєму інтернет-сайті інформує про те, що на рейсах тривалістю польоту до 2 годин вона пропонує напої в асортиментах, а холодні закуски при цьому подаються тільки пасажирам бізнесу-класу. Харчування було пристойним, претензій немає. Для читання бортпровідниками пропонувалися журнали «GEO» - порадувало. Дріб'язок, але приємно.
БОРИСПІЛЬ
- це цілком пристойний і сучасний аеропорт, теж, як видно, що перетерпів з радянських часів гарну переробку. На жаль, я ніколи раніше не бував на(в) Україні, тому не можу оцінити, наскільки все змінилося, але те, що аеропорт виглядає сучасним, чистим і цілком зручним – факт. Коротше, наш Шереметьєво-2 з його описаними туалетами, де вічно немає рідкого мила й де туалетний папір радянської якості прив'язана ниточкою до дверей рулончиком – шитий.
ПРИКОРДОННИЙ КОНТРОЛЬ
Ми поїхали із закордонними паспортами, так виявилося зручніше, тому що не потрібно мати із собою свідоцтво про народження дитини, у нього є свій паспорт. Громадянам країн СНД віза в Україну не потрібно, а от громадянам усіх інших країн, включаючи Естонію – так. У моєму новому російському закордонний паспорті не було ще ніяких оцінок, тому прикордонники відразу «обновили» його синіми домодедовскими печатками й зеленими бориспільськими.
Для перетинання української границі іноземцям, включаючи росіян, потрібно заповнити міграційну карту, - це такий різнобарвний лифлет, з усіх боків прикрашений усякої рекламою, у верхній частині над рекламою є два поля, одне – arrival (прибуття), інше – departure (вибуття). Заповнивши бланки, ми встали в чергу, але в Україну допущені не були: потрібно вказати найменування й адреса сторони, що ухвалює. Прикордонники дуже чемно пояснили, що вони зобов'язано зареєструвати нас по якій-небудь адресі, а якщо адреси як такого ні, те зареєструвати нас ніде, отже, впустити в країну ніяк не можна.
Скориставшись «мобилкой», я подзвонив в агентство, яке постачило нас квартирою на час перебування в Києві, вони дали мені всі необхідні координати й реквізити, які я й доповнив у міграційну карту, після чого прикордонний контроль був пройдений.
Відразу відзначу, що система краще російської, тому що в Росії міграційну карту потрібно зареєструвати по місці перебування в органах внутрішніх справ, - хто проходив процедуру, той знає, наскільки це більша й серйозна проблема: потрібний квартиронаймач, орендодавець, лист від нього, завірене в Дизе (Жике) і інша мутотень; крім того, у міліції частенько витрачають по полудня в чергах, щоб зареєструватися. В Україні реєстрацію зробили прикордонники, далі ваше завдання – лише зберегти листок вибуття з оцінкою паспортного контролю про в'їзд і здати його прикордонникам при від'їзді.
МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ
Пройти в зелений коридор просто так не можна. Усі (резиденти й нерезиденти) вибудовуються в чергу, а ледачий флегматичний митник повільно відкриває паспорти прибулих і читає прізвищу й розглядає фотографії. Найімовірніше, від нудьги. Я спробував було пройти повз чергу, але був зупинений цим митником і відправлений у хвіст указующим перстом.
ТАКСІ Й ПРИЙМАННЯ
сторона, що ухвалює, люб'язно організувала нам трансфери; в аеропорті Борисполя при виході в зону прильоту нас очікував водій з табличкою «Денис Нечаєв» у руках. Лічених секунд зажадало в мене спілкування з банкоматом, з якого за допомогою карти Visa Eesti U:hispank'а я витяг 2960 українських гривень, щоб розрахуватися з агентством за квартиру й мати гроші на розваги й кишенькові витрати туристів. Поїздка зайняла близько 40 хвилин. В агентстві мене приголомшили: квартира, яку мені «посватали» за 120 доларів у добу (2 bedrooms), «пішла». ( На запитання «чому» відповіді не було). Але відразу запропонували двухкомнатную квартиру (one-bedroom) «усього за сто доларів», як мені сказали радісним тоном з награним підвищенням голосу, начебто я виграв приз у лотерею в прямому ефірі.
- Разом з Вас… 1760 гривень! Це триста доларів за три ночі плюс 20 доларів трансфер. Курс у нас свій, п'ять і п'ять. Платити можна тільки в гривнях.
Розуміючи, що мене знову небагато надули на курсі (в обменках я бачив, що за долар дають 5.25 при покупці й просять 5.35 при продажі), я з кислою міною розрахувався, але розв'язав не псувати собі настрій через п'ятнадцяти доларів, які з мене побрали «зверху».
КВАРТИРА,
розташована, як мені й обіцяли, дійсно в самому центрі міста, на Круглоуниверситетской вулиці, виявилася в досить старому будинку, у якім іде євроремонт. Цікаво, що вхід у будинок з високої сторони пагорба, тому ввійшовши в під'їзд, не піднімаєшся, а спускаєшся вниз на третій поверх. Три поверхи – унизу від дверей під'їзду, а ще три – угорі. Ну що вам сказати про квартиру за сто долларей у добу за курсом п'ять і п'ять? Ну, обладнана вона, - ванна, туалет, гарний ремонт, сантехніка, пральна машина Индезит, посудомоечная машина Аристон, холодильник Сименс, микроволновка LG, телевізор СОНІ й видак теж СОНІ, ліжко зручне, ковдра тепла, подушки м'які; усі начебто нічого, але в мене будинку, вибачте, усе краще, включаючи «ремонт», від підлоги до стелі. :)
Повз Посольство Ісламської Республіки Іран і будинку представництва Європейської Комісії в Україні за п'ять хвилин дворами виходимо прямо на Хрещатик – головну вулицю Києва, його парадне «особа».
ВІД'ЇЗД
Як ні жалко розставатися з Києвом, але ранком пора додому. Викликали таксі й за 20$ (таксист побрав Ендрю Джексона без розмов) і 40 хвилин у шляху доїхали до аеропорту.
На прaвах реклaмы:
Ищешь Канцтовары: канцтовары. . прием платежей на сайте и платежные системы интернета . . интернет-банкинг цены на сайте москва . . дисконтные карты изготовление москва.