Популярні країни для відпочинку
Яхта, лемури й Мадагаскар
2-9/10 2009 р.
На поїздку в Мадагаскар нас із чоловіком наштовхнув однойменний мультфільм, після якого ми стали шукати цей острів на карті миру. Знайшовши, щиро зачудувалися його розмірам - майже цілий континент, а ми нічого про нього не знали, хоча подорожуємо щороку й намагаємося вибирати самі екзотичні напрямки.
Готуватися до поїздки почали аж за півроку. Я перерила безліч сайтів з інформацією про острів. Так що ще до поїздки ми вже знали, що Мадагаскар - четвертий по величині острів у світі. Що колись давно він відпав від Африки, і на ньому збереглися найрідші види тварин і рослин. Там живуть полчища лемурів (смішні звірки, щось середнє між мавпою й кішкою), хамелеони і якісь незвичайні метелики. Ну, і, звичайно, там росте баобаб - чарівне дерево, побачити яке було мрією мого дитинства.
Скажу відразу, вибирати тур разом із чоловіком - завжди проблема. Він любить пасивний відпочинок, щоб був пляж, комфорт і смачна кухня. Я не можу сидіти на одному місці. Приїхавши за тисячі кілометрів, я хочу побачити все. Замовляю завжди відразу пакет екскурсій. Правда, потім доводиться їздити скрізь однієї: витягтися чоловіка із пляжу - заняття не для слабонервних. Тому, коли вибирали тур, шукали що-небудь таке, що влаштувало б і чоловіка й мене. Переглянули безліч готелів і туристичних програм - виходив той же традиційний варіант - чоловік сам по собі, я сама по собі. Але мені все-таки повезло. Мій товариш по службі недавно повернувся з Таїланду, де він плавав на величезному вітрильному катамарані по островах Таїланду. Приїхав у захваті - так ще ніколи не відпочивав, море вражень. Стала розпитувати, виявилося, що такі ж круїзи на яхтах за назвою «Чарівні острови» є не тільки в Таїланді, але й на Сейшелах, Мальдивах, Маврикію, Карибах і, що саме головне, на Мадагаскарі.
Я подзвонила в турфирму. Круїз «Чарівний Мадагаскар» розрахований на тиждень із харчуванням і екскурсіями. Мені запропонували скомбінувати круїз і відпочинок в отеленні. Ідея мені здалася цікавої, однак чоловікові на роботі дали всього лише 10 днів, і цей варіант, на жаль, відпадав. Показали фотографії катамарана. Я, чесно говорячи, ніколи не бачила раніше таких кораблів: величезна палуба, більші гарні каюти. Спочатку ми сумнівалися - все-таки це зовсім не те, до чого ми звикли. А якщо морська хвороба? Лякало сусідство на кораблі з незнайомими людьми. Однак, сама ідея сподобалася - подорожувати на плавучому отеленні по екзотичній країні з харчуванням, екскурсійною програмою. Вобщем, вирішили ризикнути.
По грошам виходило так само, як в отеленні. Всі витрати по яхті вже включені у вартість, а так само триразове харчування. Погода теж обіцяє бути непоганий: ми попадаємо в найкращий сезон для відвідування Мадагаскару - з липня по листопад. В офісі турфирми на Мясницкой нам показали маршрут, по якому ми підемо на яхті - національні парки, острови лемурів, хамелеонів і черепах. Там же відразу ж усього за 90 євро оплатили пакет щоденних екскурсій. У турфирме нам сказали, що гаманець можемо із собою не брати. Образно, звичайно. Природно гроші знадобляться на сувеніри, і ще нам сказали, що прийнято залишати команді чайові. Загодя зробили кілька щеплень - від правця, гепатиту й малярії й стали чекати дня відправлення.
Переліт до Мадагаскару - з пересадженням у Парижу. До Парижа на Air France. У Парижу недовга (3 години) стикування з рейсом Air Madagascar. З Парижа летіти довго, більше десяти годин. Можливість виспаться. В 9 годин ранку були на місці в аеропорті Нуси-Бе, звідки починалася наша морська пригода. Ще в Москві ми замовили трансфер і тепер, котячи свої сумки, пильно вдивлялися в таблички зустрічаючих. Микки, чорношкірий юнак із широкою посмішкою, тримав картонку з нашими іменами. Підхопивши сумки й відганяючи хлопчиськ, які чогось пропонували або просили, він швидко повів нас до припаркованной неподалік від виходу з аеропорту червоному мерседесу.
По шляху до бази проїжджаємо плантації кава й иланг-иланга, заходи яких відчуваються скрізь. Плантації иланг-иланга являють собою вигадливе видовище, оскільки галузі цього чагарнику постійно обрізають або обламують і виходить величезний масив обрізаних дерев - криволесье.
На базі нас зустрічають із коктейлем і прохолодними напоями з орешками. Крім нас в офісі ще кілька пар, наші попутники, судячи з мови - англійці й французи. Знайомимося. Приємне пожвавлення, коли довідаються, що ми з Росії. За невеликий час знайомства довідаємося, що наші нові друзі із Брістоля вже втретє подорожують у круїзах на яхтах «Чарівні острови» і були до цього на Сейшелах і в Тайланде. Судячи з радісних посмішок і піднятому нагору великому пальцю, відпочинок там їм сподобався. Хоча в Москві нам обіцяли, що всі витрати враховані, з нас зажадали по 95 євро, як плату за швартування на островах. Скандалити не було змісту, однак настрій злегка зіпсували. Вирішили розбиратися в Москві. Близько 12 годин з'явився наш шкіпер, і нас із речами проводили до пірса із пришвартованим там двухкорпусним кораблем - катамараном. Дотепер я ніколи не плавала на яхтах, але піднявшись на борт, я зрозуміла, що яхта дійсно гарна, і в туристичній фірмі не перебільшили, назвавши її делюкс. Білі шкіряні дивани в салоні, оббитому дорогим деревом. Салон просторий і світлий з більшими панорамними вікнами. Каюта, звичайно, не номер в отеленні, але там було більше двоспальне ліжко, шафка й відмінний санвузол з душем. З огляду на, що в каюті нам стояло тільки спати, умови мене більше чим улаштовували. На ліжку стояв кошик із квітами й пляшкою провина.
Після нічного перельоту стан був, прямо скажемо, мляве, однак, чи те від коктейлю, чи те від нових вражень, ми були порушені й чекали початку пригод. Мінут через десять шкіперів зібрав усіх у салоні. Ми було три пари: ми із чоловіком, родина із Брістоля й французи, які погано, як і ми, говорили англійською мовою, але дуже мило посміхалися. Шкіпер представив нам кока, матроса-стюарда, і після короткого інструктажу з безпеки й розповіді про маршрут подорожі запросив на палубу для відплиття.
У перший день нас чекало зовсім коротку подорож до національного парку Тини Кели, острову з лагуною за більшим рифом. Через півгодини плавання ми встали в острова на якір і не могли не удержатися від спокуси викупатися в теплій і прозорій смарагдовій воді. Купатися з катамарана дуже зручно - там є такі невеликі площадки зі сходами. Купалися без маски, тому про багатство морської фауни сказати нічого не можу, хоча в програмі маршруту це місце було виділено особливо. Найбільше я боялася акул, але шкіпер заспокоїв, сказавши, що на обмілині їх не буває. Поки ми купалися, кухар накрив стіл у салоні, і після купання нам був запропонований ланч, наш перший обід під час круїзу. Меню складалося з декількох салатів, смаженої курки й риби, пасти з морепродуктами й властиво самих морепродуктов - величезних креветок або лангустів, точно не знаю, як вони називаються. Все це з великим кошиком фруктів, назви яких я навіть і не знала. Ми купили пляшку місцевого вина й випили за знайомство з нашими новими попутниками. Вино не зробило враження, і ми взяли ще місцевого рому. Після обіду ми сіли в гумовий човен і вийшли на берег, щоб прогулятися. На піщаному березі бігали сотні крабиков, які при нашім наближенні кинулися по своїх норках. Пройшовши вглиб острова, ми опинилися в справжніх джунглях. Уразило буйство рослинності. Скільки я не намагалася виявити серед дерев яку-небудь живність, так нічого й не побачила, хоча отовсюду виходили дивні звуки. Зате побачила величезний метелика, що сидить на стовбурі однієї з пальм. Пройшовши небагато вглиб острова, ми вийшли на піднесення, де стояв старий маяк. Звідси відкривався карколомний вид на лагуну, де стояв наш пришвартований катамаран. Повернувшись, ми розташувалися спереду на палубі й загоряли, поки катамаран неспішно йшов убік острова Нуси Комба, про яке ми ще в Москві читали, що це острів лемурів. Там ми чекав вечерю під зірками й першою ніччю в круїзі. Це був єдиний пробіл за всю подорож, оскільки ми навіть снів не бачили. Вирубалися відразу, проспали годин дванадцять.
Принаймні, коли ми встали, всі вже поснідали й пили кава. Зустріли нас посмішками - ми були червоні як помідори. Перший день на сонце зневажили захистом і, звичайно, згоріли.
На сніданок кухар приготував оладки з бананово-ромовим соусом, смажений бекон, круасани, тости й омлет. Сік був з пакета, що здивувало, коли навколо стільки свіжих фруктів. Кава з кава-машини цілком пристойний.
Починаючи з ранку, весь день був присвячений огляду острова. Дивує зелень! Такої буйної рослинності я ще не бачила. Ми пішли вглиб острова, дерева ставали вище, а люди зовсім зникли, я фотографувала птахів, лемурів, хамелеонів прямо з дороги. Тут і тільки тут живуть чорні лемури. Тваринні забавні, можуть легко підпустити до себе, побачивши заповітний банан. При цьому видають неголосні звуки.
Запам'яталося рибацьке село, у якій уклад життя не змінився за останні сотні, а може й тисячі років ... Село жило тим, що чоловіка ловили рибу, жінки готовили неї, а частину, що залишилася, улову обмінювали на крупи, овочі й т.д. у сусіднім селі, що перебувала осторонь від узбережжя. На березі лежали рибацькі пироги, між якими снували смагляві всюдисущі діти.
Після обіду зі смаженим м'ясо зебу й смаженими овочами з горіхами ми відправилися в місцеве містечко (назву не пам'ятаю) або, скоріше, поселення, де на місцевому ринку купили скатертину з вишивкою. Купували, не торгуючись, чим викликали шок у місцевих торговців, які, зібравши товар, довго йшли за нами, забігали вперед, намагаючись щось продати. Увечері на яхті нас чекав вечерю із французьким цибульним супом і гриль-стейк. Запивали водою й ромом.
Рано ранком відплили на північ до островів архіпелагу Мицио. Ішли довго. Шкіпер підняв вітрила, і ми безшумно сковзали по морю, лежачи на палубі із книжкою й попиваючи місцеву пина-каладу. До двох годинників підійшли до приватного острівця Царабанджина (переводиться як белопесчанний острів), оточеному кораловими рифами й пляжами з абсолютно білим піском. Поки кухар копошився на кухні (або, як на кораблі називають, камбузі), ми влаштували заплив наперегони із французами до берега. Зовсім безлюдний дикий пляж з ідеальним білим піском. Як мені сказали, тут відмінне місце для дайвинга - розмаїтість риб, лобстери. Хотіли піти усередину острова, але гудок на катамарані кликав усіх на обід. Так само вплав ми повернулися на борт. Після ланча піднімаємо якір і беремо курс на Гранді Мицио, ненаселений острів з дивними бухтами й відмінним дайвингом. На шляху до острова пропливали повз дивні скелі, що стирчать із моря. Пришвартувалися в острова ближче до вечора. Ми із чоловіком усамітнилися на пляжі. Навколо нікого, світло від яскравих зірок. Вобщем, до вечері спізнилися...
Ранком купалися, загоряли, качалися на каяку по узбережжю. Острови ненаселені, пляжі дикі. Робінзонада. Відразу на пляжі кок улаштував барбекю. Дуже сподобалося мені плавати з маскою - глибина невелика - метра 3, видимість відмінна. Бачила величезну кількість м'яких і твердих коралів, коралових рибок, групперов, морських вугрів, а також манта. Манта, ми називаємо їх всіх скатами) бачила перший раз. Він ширяв по дну як птах з величезним розмахом крил. На островах Мицио провели два дні. Звідти був перехід назад, повз острів Нуси Бе, до малюсінького острівця Сакатия, де нам було обіцяно побачити самого маленького хамелеона, схожого на гілочку. Обдурили, хамелеона не побачили. Зате мене вразила рослинність і заходи острова - дикоростучі ванільне дерево, илинг-иланг, ананасові пальми, евкаліпти. Весь набір заходів з нашої домашньої сауни. Цікаво було піднятися на вершину острова й дивитися на прилеглий острів Нуси Бе. На Сакатии провели цілий день і залишилися на ночівлю.
Далі був острів черепах, Иранха. Чому черепах не знаю, принаймні ми їх там не бачили. Зате надивилися на них на островах Мицио. Зовсім нелякані створення. Острів Иранха - це взагалі 2 острова: Бе й Келли. З острова Бе на острів Келли ми йшли по тонкій піщаній смужці, майже пішки по воді, як Миронов в «брильянтовій руці». На острові Келли чоловік знайшов дайв центр, і поки я загоряла на білому пляжі, він години три поринав разом з інструктором. Судячи з тому, як збуджено він розповідав те, що бачив, йому сподобалося. Увечері ми пішли від острова черепах і встали на якір у великого Мадагаскару, біля містечка з важковимовною назвою. Після відвідування мальовничого місцевого села ми пообідали й повернулися на базу в Нуси Бе.
Слухайте. Мені сподобалося. По-перше, дуже гарна й зручна яхта. По-друге, щодня щось нове, враження, екскурсії й самий головне - мій пасивний чоловік поруч! По-третє, смачна їжа. Кухар Джим був супер, щодня нові блюда. До речі він також непогано робив коктейлі. Дуже милі попутники. Ми дуже насторожене ставимося до сусідів-співгромадянам. Наші англійські й французькі сусіди нам сподобалися. З англійцями ми почали навіть листуватися, кличуть нас приїхати до себе. Я думаю, що навіть, якби виникли якісь проблеми, все це було б компенсоване загальними позитивними відчуттями.
На прaвах реклaмы:
грузовые авиаперевозки россия лучшие цены на сайте москва . . транспортные авиаперевозки в городе . . блог ммм . аренда длинномера